Ім’я зірки першої величини Германа Жуковського пов’язане з Рівненщиною лише тим, що він народився у нашому краї. Майбутній композитор з’явився на світ 31 жовтня за старим, тобто 13 листопада 1913 року за новим стилем у селі Радзивилові колишньої Волинської губернії (нині це місто Радивилів Рівненської області).
У 1915 році, після смерті батька Леонтія Михайловича Жуковського, мати з сім’єю переїхала до Харкова. Ось і вся біографія композитора, яка пов’язана з Рівненщиною. Але ми пишаємося і тим, що Герман Жуковський – уродженець нашого краю, який шанує творчість і пам’ять митця, заснувавши мистецьку премію його імені.
Почав писати музику зі студентської лави
Після закінчення Харківської середньої школи він працював на виробництві, згодом – карамельщиком на фабриці «Кофон», складачем у друкарні. У 1932 році Герман Жуковський вступає до Харківської консерваторії, де навчається в класі фортепіано професора Абрама Львовича Лунца, а через два роки переводиться до Київської консерваторії (нині – Національна музична академія України). Під час навчання композитор плідно працює в написанні фортепіанного концерту. Свіжі інтонації, велика емоційність, близько до народно-пісенної мелодики, ця відмінність композитора у фортепіанному викладі спирається на рахманіновські прийоми віртуозного стилю. Цей молодіжний концерт з успіхом був виконаний 1938 року в Москві у концертах декади радянської музики.
«Основна тема першої частини концерту, – пише професор Костянтин Миколайович Михайлов, в класі якого Герман Леонтійович закінчив консерваторію 1937 року, – побудована на широкій співучій мелодії, розвиток якої вже з самого початку носить вольовий, динамічний характер…. Друга і третя частини концерту стилістично набагато більш самостійні, ніж перша. Великою достойністю їх є використання народних пісенних і танцювальних інтонацій. Відчувається, що композитор знає і любить народну творчість. … Фінал відразу захоплює слухача своїм радісним веселим настроєм. Легкість, гумор і в той же час стрімкість, властива народному танцю, характерні для головної теми фіналу. Ця тема чергується з другою – задумливою, також написаною в дусі народної пісні».
У 1941 році Герман Жуковський закінчує консерваторію по класу композиції професора Левка Миколайовича Ревуцького. Вихованці Л. М. Ревуцького не копіювали творчість свого вчителя. Г. Жуковський, В. Гомоляка, М. Дремлюга, С. Жданов, О. Зноско-Боровський, В. Кирейко, А. Коломієць, Г. і П. Майбороди, В. Рождественський, А. Свєчніков, А. Філіпенко та інші – вони різні за характером таланту, відрізняються своєю, індивідуальною манерою музичного висловлювання.
Пройшов «шлях на Голгофу»
Із перших днів Великої Вітчизняної війни Г. Жуковський пішов у діючу армію рядовим солдатом, брав участь у боях, ходив в атаку, був контужений біля Дніпра. У вересні 1941 року військова частина, в якій перебував Герман Жуковський, виявилась в оточенні. Жуковський потрапив у полон. В одній колоні військовополонених, яких гнали до фашистських таборів, були однополчани брати Георгій та Платон Майбороди і композитор Герман Жуковський, однокурсник по консерваторії. У своїй книзі «Роман пам’яті» друг братів Майбород, письменник Терень Масенко, пише про цей «шлях на Голгофу».
«Серед студентів консерваторії було три товариші. Цих юнаків з густими чубами звали Георгій, Платон і Герман… Юнаки були змучені, втомлені голодом і безсонням. Декілька днів не їли нічого, крім буряків і гарбузів… Георгій вже не міг іти. Його вели під руки Платон і Герман. Через те, якщо присядеш при дорозі хоч на хвилинку, будеш розстріляний німецьким автоматником… Самі, заплітаючись безсилими ногами навіть у спориші і дорожній пилюці, Платон і Герман наполегливо вели попід руки, не даючи впасти на дорозі, свого брата і товариша… І здавалось, що кожна билиночка при дорозі плакала в росі над їх долею і кожна пташина на кущі не дзвеніла і не свистіла, а тужила тонко і пронизливо над муками хлопців».
Після полону виник задум написати оперу
Герман Жуковський з іншими полоненими перебував у Хорошевських, згодом – у Кременчуцьких таборах, звідки солдату вдалось утекти до лінії фронту. Під час перебування у Полтаві в нього виник задум написати оперу про Велику Вітчизняну війну. Він почав писати лібрето і музику, працював «підпільно». В оточенні митця ніхто про це не знав. У 1944 році композитор закінчив оперу.
«На третій день після звільнення в Кам’янець-Подільському я демонстрував оперу в театрі, – пише в автобіографії композитор. – Опера «Честь» була поставлена в Київському театрі опери і балету».
До звільнення України Г. Жуковський тримав зв’язок у Кам’янець- Подільському з партизанським загоном ім. Боженка і виконував відповідальні доручення – розклеював листівки, ховав зброю тощо.
У 1944 році призваний по мобілізації Кам’янець-Подільським міськвійськкоматом у 70-ту гвардійську дивізію – був капельмейстером, згодом переведений у 38-му армію – дом Красної армії – художній керівник ансамблю пісні і танцю. Демобілізований на основі Указу Президії Верховної ради СРСР від 25.IX.1945. Нагороджений орденом «Червоної Зірки», медаллю «За победу над Германией» від 9.V. 1945. Військове звання – старший сержант.
Отримав державну премію і звання «народного»
Після демобілізації Г. Жуковський повертається до активної творчої діяльності, яку поєднує з педагогічною роботою спочатку в Київському музичному училищі, згодом в консерваторії. У 1949 році він пише вокально-симфонічну поему «Слався, вітчизно моя!» на вірші Павла Глазового для мішаного хору, солістів і симфонічного оркестру, присвячену відважній молоді, яка показала свій героїзм у дні миру і війни.
Увесь твір наповнений українським народно-пісенним колоритом, багатою творчою фантазією, щирим характером музики, яскравою тематичною розробкою в оркестровому звучанні. У 1950 році за цей твір Г. Жуковський удостоєний Державної премії СРСР, а в 1973 році йому присвоєне почесне звання «Народний артист Української РСР».
Герман Жуковський – видатний майстер хорової музики.
Його хорові цикли та окремі хорові твори, вокально-симфонічні композиції посідають особливе місце в репертуарі колективів. Серед них уже згадана кантата «Слався, вітчизно моя!» і хорова поема «Дума про рідну землю». Різноманітні інструментальні твори для фортепіано, скрипки, інструментальних ансамблів у репертуарі багатьох виконавців. Найбільше розкрилась творчість композитора в опері та балеті, де поєднані драматизм і лірика, характери і музична образність, широта хорової та оркестрової барвистості.
Як зазначає Г. Жуковський: «В результаті тривалої і напруженої роботи я прийшов до переконання, що опера, де нічого співати, – не опера. У ній обов’язково повинна бути самостійна яскрава вокальна лінія, яка живе своїм життям і контрапунктно з’єднується з оркестром. Цей оркестр – це драматичний нерв партитури. Якщо є що співати, але немає симфонічного розвитку в оркестрі, то опера теж перестає бути оперою. Я за вокально-симфонічну драму типу «Пікової дами» П. Чайковського, «Отелло» Дж. Верді. Орієнтири, звичайно, дуже високі, але ж іншими нинішні орієнтири і не можуть бути».
Як зазначається в анотації до опери «Перша весна» – музиці Г. Жуковського притаманна яскрава мелодійність, теплота і людяність, образність у замальовці характерів дійових осіб. В опері багато хороших арій, ансамблів, а також яскравих симфонічних епізодів. Визнаний майстер хорового письма Герман Жуковський велике місце в опері приділяє хорам. Оркестрова тканина опери насичена, мова колоритна, свіжа.
Мистецька премія імені Германа Жуковського
На одному із засідань Рівненського відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, яке проходило у 1998 році, її незмінний голова Петро Михайлович Фесай порушив питання про заснування спілчанської мистецької премії. Було багато пропозицій щодо надання премії імені митця-земляка, який був би відомий не тільки в нашому краї, а й у всій Україні. Я багато років працював у державних та відомчих архівах, знайомий був з матеріалами (сімейними) багатьох митців. На цей період вийшов у світ укладений мною енциклопедичний довідник «Митці Рівненщини». Тому запропонував ім’я українського композитора, народного артиста України, лауреата Державної премії СРСР Германа Леонтійовича Жуковського, уродженця м. Радивилів Рівненської області. Пропозиція була прийнята.
Розпочалися пошуки родини композитора
Завдання полягало в тому, щоб віднайти родину композитора, рукописи його творів, документи, матеріали, афіші. Розпочалися пошуки.
Весною 2003 року в залі Органної та камерної музики Рівного проходив творчий вечір української композиторки Лесі Дичко. Відбулися зустрічі зі студентами Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. У розмові з Лесею Василівною постало питання про нашого земляка, композитора Германа Жуковського. Як секретар Спілки композиторів України, по приїзді до Києва вона вивела мене на зустріч із старійшиною наших композиторів Яковом Цеглярем. Кілька зустрічей з Яковом Самійловичем в його квартирі спрямували мої пошуки до дачного поселення Клавдієво, що під Києвом, де проживає сім’я його друга Германа Жуковського.
90-літній ювілей Германа Жуковського
Зустріч з Віолеттою Андріївною Багмет та донькою композитора Ларисою була теплою і щирою. Дізнавшись, що започаткована мистецька премія імені Германа Жуковського, яка щорічно вручається кращим митцям області, членам Національної всеукраїнської музичної спілки, родина передала для кімнати-музею в Рівному рукописні і друковані партитури, документи, афіші, фотографії. Того ж року восени, 13 листопада, мистецька інтелігенція міста відзначила 90-літній ювілей славного нашого земляка, композитора, піаніста, диригента, педагога Германа Жуковського. Це дало поштовх для більш повного зібрання матеріалів для цієї книги, яка висвітлює життєві і творчі сторінки композитора.
У 2023 році кандидат мистецтвознавства, доцент Інституту мистецтв РДГУ Тетяна Прокопович, з ініціативи якої проводились цикли концертів, присвячені 110-й річниці від дня народження композитора (які відбулися на батьківщині Германа Жуковського у м. Радивилів Рівненської області), яка є редактором книги «Герман Жуковський: композитор, піаніст, диригент, педагог», в Обласній науковій бібліотеці, а також в актовій залі ІМ РДГУ Тетяна Юріївна у своєму дослідженні відкрила маловідомі сторінки творчості композитора.
У концертних виступах брали участь: вокальне тріо у складі: Аліни Бабак, Софії Вознюк, Юліани Баркової (кер. Алла Бондарчук). Богдан Паховський і Катерина Клевець (кларнет), Роман Шульгатий та Софія Мозоль (дует), Богдан Іванюк (сольний спів) (клас проф. М. П. Фарини), Анастасія Кушнірук (сольний сів) (клас доц. Л. І. Сверлюк). Учасники фольклорного ансамблю «Джерело», зокрема, Андріана Плугатаренко, Дарина Кушковська, Іванна Плисюк, Раїса Цапун, концертмейстери: Ірина Казимирська, Тетяна Небувайло. Цьогорічна премія ім. Германа Жуковського, яка присуджується з 2000 року, була вручена керівнику дитячого зразкового духового оркестру «Олександрія» с. Олександія Рівненського району, заслуженому працівнику культури України Володимиру Вакуліну.
Богдан СТОЛЯРЧУК, професор кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв РДГУ
Читайте також: Майстриня з Донеччини виготовляє в Рівному іграшки Перемоги
- У Рівному сьогодні попрощалися з двома Героями
Подвійна втрата для громади. У Рівному сьогодні провели в останню земну дорогу двох Героїв України – Олега Маслянко та Дмитра Лопатюка, які боронили рідну землю від російських окупантів до останнього.
