Коли в перші дні повномасштабного вторгнення Ярослав вирішив піти до війська, батько не став його відмовляти. Василь сказав лише: «Я з тобою». Відтоді вони вже понад чотири роки служать в одному підрозділі – як батько і син та як побратими.
Жителі Острожчини Василь і Ярослав приєдналися до війська в березні 2022 року. Обоє служать у складі 23-го інженерно-позиційного полку, разом виконують завдання, ділять військовий побут і підтримують один одного.
До великої війни Василь працював у сільському господарстві. Разом із дружиною виховував дітей, радів онукам. Військового досвіду він не мав, строкової служби також не проходив. Однак після початку повномасштабного вторгнення вирішив стати до лав Збройних сил України разом із сином.
Нині Василь – старший солдат із позивним «Росомаха». За час служби був водієм-електриком, маскувальником, трактористом-машиністом екскаватора. Разом із побратимами зводив фортифікаційні споруди, облаштовував оборонні рубежі та виконував інженерні роботи неподалік лінії фронту.
Майже весь цей час батько і син залишалися поруч – на позиціях і в місцях дислокації.
– Пережили багато небезпечних моментів. І я вдячний долі, що нам обом вдалося пройти через них, – розповідає Василь.
Під час одного з виїздів на облаштування фортифікацій їхня група потрапила під мінометний обстріл.
– Перший приліт був з одного боку, другий – з іншого. Одного побратима контузило. Довелося відходити під вогнем. Міномет супроводжував нас майже два кілометри, – згадує військовий.
Василь зізнається: найбільше на війні його виснажує не страх за себе, а постійне хвилювання за сина.
– Посивів через переживання за нього. Він у мене сміливий, безстрашний. Хвилювався і за дружину з мамою, які залишилися вдома самі, – каже захисник.
Служба позначилася і на здоров’ї чоловіка. Під час виконання бойових завдань він двічі переніс серцеві напади. Та навіть у ті моменти, за його словами, думав передусім про сина та рідних.
За службу старшого солдата Василя нагородили почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Проте найважливіше для нього – що вони з Ярославом досі поруч. Рішення, яке в березні 2022 року вмістилося у коротке «Я з тобою», визначило для батька і сина наступні чотири роки: спільну службу, небезпечні завдання і відповідальність не лише за себе, а й один за одного.
