Море сміття

Воно поглине всіх нас, якщо не навчимося сортувати і переробляти відходи.

Картонні коробки, обгортки, пластикові пляшки й пакети, рештки харчів, ремонтний мотлох – чи не щодня ми бачимо ці тверді побутові відходи в сміттєвих контейнерах неподалік наших будинків. І не усвідомлюємо, що це не просто непотріб, який ми викидаємо геть, це реальна загроза довкіллю та здоровому майбутньому наших дітей. Про «сміттєве питання» і нагальну потребу його вирішення йшлося на науково-практичній конференції «Чисте довкілля – здорове життя», що відбулася нещодавно в Майстерні міста Рівне.

Непотріб захоплює життєвий простір

Щодня рівняни продукують тонни відходів, які зі спеціальних майданчиків у місті потрапляють на сміттєзвалище. Мізерна частина цього непотребу (склобій, полімерні матеріали, папір) сортується і йде на переробку. Решта ж просто накопичується на відведеній території. Бо сміттєпереробний завод, збудований кілька років тому на території полігону, так і не запрацював на повну. Окремі ділянки час від часу пересипають грунтом, аби відходи швидше перегнивали. Іноді гази, які виділяються при гнитті, провокують загоряння. Тоді не лише мешканці найближчих до звалища сіл, а й половини Рівного відчувають їдкий сморід і зайвий раз згадують, де розташований полігон.

Якщо не змінити підхід до поводження з відходами, вони заполонять увесь наш із вами життєвий простір, а вислів «море сміття» перестане бути перебільшенням. Про це говорять науковці і практики, які закликають змінювати ставлення до проблеми вже сьогодні. Адже за прогнозами через урбанізацію обсяги сміття в усьому світі до 2050 року збільшаться на 70%.

Наша країна – серед лідерів із продукування цих самих відходів. Щороку населення «виробляє» 44,8 млн тонн сміття, більше ніж 95% з нього осідає на звалищах. Проблема не лише в тому, що ми викидаємо більше за інших. А й у тому, що ми переробляємо відходів менше, ніж у цивілізованих країнах – лише 3,2%. Між тим у деяких державах немає діючих сміттєзвалищ, адже все сміття там переробляють чи спалюють. От у Швейцарії ще з 50-х років минулого століття непотріб не складують на спеціальних полігонах, у Німеччині вони перестали діяти з 2005 року. Більше того, чимало країн уже навіть переходять від принципу «максимум утилізації» до «нуль відходів» (zero waste).

Першим кроком на шляху до поліпшення екологічної ситуації для України має стати масове сортування відходів. Тоді вони перетворяться на вторсировину, а сміттєві полігони відійдуть у минуле. Перевести цю роботу в практичну площину непросто, адже в нашому суспільстві немає чіткого усвідомлення значимості цих процесів.

Стосується кожного

Потрібна насамперед зміна свідомості, поведінки і вироблення чітких стратегій розвитку міста, що врахують цей фактор. Якби хоча б 48% мешканців сортували сміття, ситуація суттєво змінилася б на краще.

– Ми готові долучитися волонтерами, щоб провести освітні кампанії в дошкільних і шкільних закладах, серед студентів і навчити сортувати, пояснити, чому це так важливо,– зазначила професор, кандидат сільськогосподарських наук, директор Навчально-наукового інституту агроекології та землеустрою НУВГП Алла Прищепа.– Люди мають знати, що весь світ (і населення, і виробники) платить за відходи, їхню переробку і зовсім по-іншому підходить до використання різних видів упаковки.

Сміття не лише захаращує простір, воно негативно впливає на довкілля. Матеріали, які довго розкладаються, накопичуючись на смітниках, виділяють токсини, забруднюючи грунти, воду та повітря. А парникові гази (метан і вуглекислий газ), що виділяються при перегниванні органічних відходів, пошкоджують озоновий шар.

– Серед шкідливих факторів, що провокують парниковий ефект, частка парникових газів – 20%, і половина з них належить саме метану, що утворюється на сміттєзвалищах,– розповіла доктор біологічних наук Ольга Бедункова.– Суттєва частина відходів на наших звалищах – це органіка.

Як зазначають науковці, цю проблему, як і інші екологічні питання, навряд чи може вирішити хтось один, потрібні кроки від влади й ініціатива громади.

У Рівному намагаються рухатися в напрямі сортування і переробки відходів. Вже працює біогазова станція, що на звалищі добуває метан, з якого в спеціальній установці генерується електрика. Існують громадські ініціативи щодо сортування сміття, наприклад ГО «Країна зелених змін». У кількох ОСББ діють мінісортувальні станції: у під’їздах встановлені контейнери для роздільного збору пластику, паперу і скла.

До процесу долучаються й бізнесові структури. Про досвід такої діяльності учасникам конференції розповіла представниця ТРЦ «Злата Плаза» Олена Любчик. Тут у вересні почали сортувати сміття. До процесу залучили офісний персонал, орендарів та відвідувачів. На всіх поверхах встановлені спеціальні контейнери. Розділяють папір (картон), скло і пластик (пет-пляшку). Адже саме ці матеріали нині переробляють.

– За перший місяць реалізації проекту зібрали 900 кілограмів паперу і картону, близько 100 кілограмів скла і 50 кілограмів пластику,– поділилася пані Олена.– Крім того, в центрі ми замінили люмінесцентні на енергоощадні лед-лампи, збираємо та здаємо на утилізацію використані батарейки. Для чистоти в парку Молоді (Лебединка) облаштували собачу вбиральню. Встановили безкоштовні велопарковки. А нещодавно почав працювати безкоштовний зарядний пункт для електромобілів. У березні на майдані біля торгового центру провели акцію з продажу брендованих екоторбинок, виручені кошти передали громадській організації для висадки нових дерев.

На балансі міського КАТП 1728 є 2405 сміттєвих контейнерів, які встановлені на сміттєвих майданчиках біля житлових будинків. У т.ч. 153 – для роздільного збору сміття (паперу, скла і пет-пляшки). Відсортоване сміття комунальники здають приватним компаніям, які вирішують питання його переробки. Цього року управління ЖКГ передало комунальному автотранспортному підприємству 139 благоустроєних сміттєвих майданчиків (огороджених і з накриттями).

Відходи – у доходи

Більше того, працює приватна ініціатива й у сфері переробки. Зокрема, група науковців рівненського «водника» розробила і впроваджує разом із бізнесом технологію переробки біомаси (скошена трава, опале листя тощо) на біогумус та добрива для сільського господарства.
– Біогумус – гарний засіб для поліпшення якості грунтів,– розповів один із авторів цього проекту, доктор економічних наук Петро Скрипчук.– А субстрат із додаванням біогумусу екологічно безпечний, маємо відповідні сертифікати та експертні висновки. У торговій мережі він уже досить затребуваний.

Крім того, Рівненщина має унікальну можливість для спалювання твердих побутових відходів, не придатних для переробки. Адже цементне підприємство, що у Здолбунові (30 км від Рівного), має печі для альтернативного палива (виробляється з ТПВ).

– У 2013 році ми встановили три печі для спалювання сміття,– розповів генеральний директор ПАТ «Волинь-цемент» Ігор Давидюк.– Тоді альтернативне пальне отримували від «Укрекоіндастрі» (власник сміттєсортувального заводу). Воно не завжди було гарної якості, мокре. Цей процес був більше схожий на утилізацію сміття. Ми мали додавати більше вугілля, щоб це все спалити. Економічний ефект був незначний. Так пропрацювали до кінця 2013 року. Але альтернативне паливо підвозили нерегулярно. І з 2014 року ця система не працює.

Періодично виникає питання, щоб демонтувати установку, бо вона не використовується. Однак усе ще сподіваємося на зміни в цій сфері. Для тих, хто переживає за викиди в атмосферу після такого спалювання, нагадаю, що у нас встановлено сучасне нове обладнання, аби не шкодити довкіллю. Перевага в спалюванні саме на цементному заводі полягає в тому, що в наших печах висока температура (більш як 1100 градусів). Отже, усі токсичні речовини розкладаються і в повітря не потрапляють.

Проблема ще в одному. У розвинутих країнах усі маніпуляції зі сміттям (переробка, спалювання тощо) виконуються за рахунок «сміттєвого тарифу», який платять мешканці та підприємства. У нас же ще до цього не дійшло. І якщо в Польщі громади готові платити і платять цементному заводу, який спалює їхнє сміття, то у нас відходи виробничникам хочуть продавати.

– Наше підприємство розглядає варіант завезення альтернативного сміття з-за кордону, його доставлятимуть сюди і платитимуть нам за спалювання,– додав Ігор Давидюк.– Сподіваюся, це підштовхне відповідні процеси тут. Ми хочемо спалювати місцеве сміття, але цей процес має бути налагоджений і безперебійний. Із великими партіями альтернативного пального зі сміттєзвалища ми могли б забирати й те, що сортують активісти і малі підприємства. Нашу сміттєву проблему ми маємо вирішити самі, усі разом. Якщо кожен із нас генерує сміття, маємо дати йому лад, сортувати, переробляти те, що придатне для переробки, а решту спалювати. Якщо сьогодні ми закриватимемо очі на цю проблему, відкладемо її вирішення, завтра вона ляже непідйомним тягарем на плечі наших дітей і онуків.

Досвід

Біогаз у Берліні (Німеччина) виробляють з органічних відходів, ним заправляють сміттєвози. На ферментаційному заводі відходи переробляють. Перед цим мешканці їх скидають виключно у спеціальні контейнери. На виході отримують газ метан, а також твердий і мокрий залишок, який можна використовувати в сільському господарстві як добриво. Завдяки роботі цієї системи в повітря надходить менше вуглекислого газу на 9 тисяч тонн на рік. 150 сміттєвозів працюють на такому газі. Така система переробки домашніх органічних відходів працює в Берліні не перший рік. Берлінці збільшують кількість відсортованого органічного сміття. Фінансують таке виробництво коштом сміттєвих тарифів. Діючих сміттєзвалищ у Німеччині немає із 2005 року.

Наталія НИРКОВА

Діліться корисною інформацією з друзями: