З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну чисельність рисі євразійської в Рівненській області зросла майже вдвічі – з приблизно 35 особин у 2022 році до 65–70 у 2025-му.
У WWF-Україна кажуть, що такий позитивний приріст науковці пов’язують із забороною полювання, зменшенням браконьєрства та покращенням моніторингу за допомогою фотопасток.
Як розповів заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника Михайло Франчук “Суспільному Рівне”, у межах заповідника нині мешкає щонайменше 10-15 особин цього рідкісного хижака, де рись фіксують практично щодня завдяки мінімальному втручанню людини.
Рись євразійська на території Рівненського природного заповідника (@ WWF-Ukraine / Nature Reserve Rivnenskyi).
Чому зростає чисельність рисі на Рівненщині?
Науковці виділяють кілька ключових чинників динаміки:
- Заборона полювання в регіоні під час війни, що мінімізувала незаконний відстріл.
- Збільшення кормової бази: сарн європейських, зайців, дрібних ссавців та птахів.
- Покращення наукового моніторингу, зокрема завдяки проєктам Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, Франкфуртського зоологічного товариства та іншим ініціативам.
Останніми роками в заповіднику та області реалізують програму моніторингу великих хижаків за допомогою фотопасток. Це автоматичні камери, що реагують на рух і дозволяють збирати дані без втручання в природні процеси. Аналіз знімків базується на унікальному візерунку плям на хутрі кожної рисі – як відбитки пальців. Такий підхід дає точну інформацію про кількість, переміщення та територіальну структуру популяції. Наприклад, раніше подібний аналіз допоміг встановити, що в Ужанському національному природному парку (Закарпаття) мешкає сім рисей, з яких чотири – самці.
Сліди рисі останнім часом фіксують не тільки в заповіднику, але й на півдні області – у Дубенському районі, поблизу Рівного, селища Клевань та села Тучин. Співпраця з єгерями, лісівниками, мисливцями, військовими та науковцями, а також доступні технології (фотопастки, дрони, тепловізори) дозволяють фіксувати тварину детальніше.
“Зростання чисельності рисі на Рівненщині – це важливий сигнал про відновлення природних процесів там, де зменшується антропогенний тиск. Підтримка системного моніторингу, розвиток співпраці між науковцями, природоохоронними організаціями та державними структурами, зокрема за участі WWF-Україна, є ключовими для збереження цього рідкісного виду та його середовища існування”, – підкреслює Роман Черепанин, менеджер проєктів напряму “Рідкісні види” WWF-Україна, доцент кафедри біології та екології Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Вплив війни на популяцію рисі
За роки війни переслідування рисі істотно зменшилося завдяки забороні полювання та контролю прикордонних територій військовими. Молоді особини, народжені під час війни, не зазнали постійного тиску, тому поводяться природніше. Крім того, заборона сприяла поверненню виду на історичні території. Природний процес розселення – молоді рисі після статевої зрілості освоюють нові ділянки – також грає роль.
Чи варто людям боятися рисі?
Рись євразійська занесена до Червоної книги України зі статусом “рідкісний вид” і охороняється Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією. Попри це, вид іноді сприймається як “небажаний” і страждає від браконьєрства. Однак науковці запевняють: для людей рись не становить загрози. Це потаємний і обережний хижак, який у 99% випадків уникає зустрічей з людиною.
“Практично у 99% пересічна людина її ніколи не побачить. Тому що вид дуже потаємний, вже за кілометр почує запах і відійде. Він не буде нападати, окрім випадків, які пов’язані зі сказом. Офіційно за останні 70 років таких випадків в Україні не було зафіксовано. Люди, які частіше бачать звірів – це зазвичай єгері, мисливці, лісівники, науковці, які щоденно перебувають у лісі. Загалом натрапити на рись – дуже рідкісне явище”, – пояснює Михайло Франчук.
Рись євразійська на території Рівненського природного заповідника (@ Nature Reserve Rivnenskyi / Facebook).
Рись євразійська в Україні: ключові факти
В Україні мешкає понад 500 особин рисі, переважно в Карпатах (близько 400) та на Поліссі (понад 100). Це найбільша дика кішка Європи: довжина тіла 80-100 см (рідко до 130 см), зріст близько 60 см, вага до 25 кг. Для життя рисі потрібні великі території – від 100 до 200 км². За добу вона може пройти 7-15 км (на Поліссі – 15-25 км), залежно від сезону, погоди та рельєфу.
Сьогодні рись стикається з фрагментацією середовища: розширення міст, паркани, дороги та залізниці ізолюють популяції, загрожуючи генетичному різноманіттю. Збереження екологічних коридорів – ключ до виживання виду. WWF-Україна активно опікується риссю в межах проєктів як “Співіснування задля збереження” (СОСО), фінансованих WWF-Польща.
Зростання чисельності рисі – позитивний сигнал відновлення природи в умовах війни. Це нагадування про важливість охорони рідкісних видів і співпраці між науковцями, організаціями та владою. Якщо ви помітили сліди рисі – повідомте природоохоронцям, але не турбуйте тварину.
Про нещодавній випадок фіксування рисі у Рівненському природному заповіднику читайте у матеріалі “У Рівненському природному заповіднику фотопастки зафіксували рись євразійську (ВІДЕО)”
