Відомий рівненській художник Юрій Журавель: «Українські історичні постаті мають виглядати весело. Сповненими життя, сексу і драйву».
Про те, як подолав шлях від піонера до патріота, а також про проєкт «Знай наших» та популяризацію історії України відомий рівненський художник, музикант, аніматор, лідер та вокаліст гурту Ot Vinta Юрій Журавель розповів на творчому вечорі у Рівному. Журналістка Район.Культура відвідала захід, поспілкувалася з митцем та зафіксувала усе найцікавіше.
«Я не те що відчував дефіцит наукового матеріалу. Я просто злий від того, яким він був», – зазначив художник на початку розмови.
За словами Юрія Журавля, проєкт «Знай наших» – це втілення бажання автора зробити відомих українських постатей цікавими та натхненними, щоб ними цікавилися діти, молодь та всі, хто, можливо, лише починають відкривати для себе Україну й українське. Автор зауважив, що за своє життя так само пройшов кілька етапів українізації. Адже народився у російськомовній родині й навчався у школах, де викладали лише російською. Саме тому він переконаний, що оскільки сам зміг з «кацапомовної піонерської дитини» стати патріотом України, то може допомогти зробити це іншим.
«Моя перша книга – «Мазепа. Крок до правди» – була зроблена через злість. Я колись входив до організації «Не будь байдужим». Тож крім того, що ми проводили концерти, на них роздавали нашим глядачам брошурки «Як перейти на українську». Вони наче яскраві, у них були вкладені гроші. Але хлопці й дівчата їх або викидали, або залишали, де взяли. Тоді я подумав: «Якщо ця продукція поганої якості, то вона не викличе ніякого зацікавлення у молоді», – розповів Юрій.
Крім того, як зауважив митець, поширювали там і брошурки на кшталт «Підручника молодого патріота». Це короткий історичний нарис, у якому були фотографії Романа Шухевича з пробитою скронею, Ніла Хасевича, який лежить убитий в криївці, й фотографія Василя Вишиваного в буцегарні Лук’янівського СІЗО.
«Я собі уявив, як молода людина (приміром 18-річна) відкриває книгу і дивиться на ці фото. Мені здається, вона одразу зрозуміє, що якщо буде патріотом, то закінчить так, як і вони. Я вже підстаркуватий художник, але впевнений, що для молоді ці герої мають виглядати весело – сповненими життя, сексу і драйву. Хай там що, а ці люди були круті», – додав Юрій Журавель.
Так в автора і виникло бажання створити історичний проєкт, до якого увійшла книга з ілюстраціями та текстами самого Юрія Журавля, календарі та навіть анімовані відео про відомих українських особистостей. Юрій поділився й кількома історіями, які увійшли до першої книги «Знай наших».
«У Амосова прізвище російське. Проте можна сказати, що він українець російського походження. Одна з його цитат: «Я б ніколи не зробив свою справу в росії». Тому він і переїхав до Києва. Бо вважав, що тут золоті голови й золоті руки, тож є з ким працювати. Він хірург, який робив операції на серці, з серцевими клапанами. Ця людина перша в «совку» робила клапани для дитячих сердець. Утім йому доводилося робити їх з нейлону, якого в СРСР не було. То він їздив на Кубу на міжнародні медичні симпозіуми, купував там нейлонові сорочки й вирізав з них клапани для дитячих сердець. Тут ще зображений апарат для переливання крові, який він зробив сам, з авіаційним мотором. У минулому Амосов був військовим конструктором. Тобто ця людина – і хірург, і конструктор і великий патріот України. Хоча й російськомовний», – зауважив митець. За словами Юрія, у своїх ілюстраціях він намагається чимось зачепити та візуально дати зрозуміти, чим відрізняється, для прикладу, Кропивницький від Старицького. Щодо текстів, то тут автор намагається уникати складних конструкцій та затертих до дірок сюжетів.
«У моїх історіях не написано: «Зараз я розкажу вам про людину, яка зробила величезний внесок в українську культуру». Я не засмічую книги такими словами. А для того, щоб ви краще запам’ятали, хто це такий, краще згадати якийсь неординарний випадок, що стався з героєм», – пояснив письменник. Так у книзі з’явилися розповіді про Володимира Івасюка, який надів на Леніна кашкет, про Ліну Костенко, яка дитиною стрибнула з даху й зламала собі ногу, чи про Івана Франка, до якого в двері постукав розлючений Михайло Грушевський із проханням припинити балаган. Бо в домі у Франка завжди бігала купа дітей. А ще там жили морські свинки, собаки, жаби й черепахи.
«Всі вважають Ахілла за національністю греком. Проте насправді ця людина народилася в місті Мермекій на території сучасної Керчі. Можливо, ви чули про Тендрівську косу… Це єдине у світі місце, де живуть дикі коні – мустанги, які втамовують свою спрагу звичайною морською водою. Сподіваюся, що кацапи їх там ще не з’їли й не винищили. А коли ми відіб’ємо Крим, то там їх і побачимо.
Ахілл – кімерієць. Є багато доказів того, що протягом кількох тисячоліть на цій Тендрівській косі проводили змагання – перші Олімпійські ігри з бігу. І от Ахілл давним-давно бігав наввипередки з цими дикими кіньми. Тоді грекам здалеку здавалося, що це його тренує кентавр з пташкою Феніксом. Ну вони потім і понапридумували усіляких легенд», – розповів Юрій Журавель про одного з героїв книги. Митець ексклюзивно поділився спогадом про те, як ще один персонаж з видання вплинув на його любов до всього українського.
«Базилевич – це людина, яка малювала ілюстрації до «Енеїди». Я відверто скажу, що один із чинників, який зробив з мене патріота, – це ілюстрації Базилевича. Вони були такі яскраві й круті! У нас в піонерському минулому щосуботи проводили уроки «вєжлівості». Пам’ятаю, що вчителька одного разу сказала: «Якщо ви на наступний урок літератури, коли ми вчитимемо Котляревського, вивчите крім звичного уривка «Еней був парубок моторний» ще якийсь, то я принесу в клас книжку, яку не можна дивитися, бо вона для дорослих». Чому не можна дивитися? Тому що там і Венера, і Дідона намальовані голими. У наші часи Playboy не було. А тут наша класна керівничка приносить «Енеїду», де троянці й Еней змальовані в класних обладунках, зображена Венера й інші богині… Ми натовпом стояли над цією книгою. І це було щось класне, українське. Я зрозумів, що цей еротизм, секс і драйв має бути присутнім в ілюстраціях», – пригадав цікавий випадок художник.
Також автор розповів, що у цій книзі змальовані не лише супергерої. Є багато особистостей, які припустилися помилок. Проте українцям варто про них знати, щоб вчитися на них та робити висновки.Як додаток до книги створили мобільний застосунок. Анімовані персонажі допомагають ознайомитися з відомими історичними постатями за допомогою вікторин та ігор.
«Там є три герої: Зиновій Нестерович Шухлядко проводить конкурс-вікторину після кожної статті. Руся Вінчестер займається відео, а Марко Шпінгалет відтворює аудіотвори для дітей, які не вміють читати або мають вади зору», – додав Юрій Журавель.
Автор зізнався, що до кожної біографії підходив як хуліган. І припускав, що було б цікаво дізнатися запальній молодій людині.
«Я добре вчився у школі, університет закінчив з червоним дипломом. Але думаю, що добре вчився тому, що в будь-якій справі шукав щось цікаве. І так само в кожній історії книги. Ми з дружиною шукаємо цих особистостей, а потім самі дізнаємося, для прикладу, про Івана Пулюя і дивуємося, що ми про нього чогось не знали», – сказав митець.
Вагомі герої української історії зображені не лише у книзі, а й на календарі. До нового зразка 2023 року, за словами художника, увійдуть не лише давно знайомі нам постаті, а й сучасні герої російсько-української війни. Деяких автор знає чи знав особисто. А деякі стали такими яскравими особистостями, що їх неможливо не помітити.
«Сьогодні я намалював Степана Івановича Чобану. Він українець молдавського походження. Загинув 28 лютого 2022 року. Я про нього взагалі нічого не знав. В інтернеті було два фото Степана Чобану. І лише в ютубі я знайшов коментар, що він любив підрізати виноград в альтанці біля аеропорту. Тому так його і зобразив. Знайомий з «Привидами Києва» і з командуванням Повітряних сил «Центр». Я їх спонукаю до того, щоб в українській армії, як-от в американській, з’явилася якась традиція. Приміром, щоб всі пілоти до якогось дня відрощували собі вуса. Було б класно, якби вони робили це до дня народження Чобану. Пам’ятники і вулиці – це добре, але цікаві традиції додають історичного драйву», – розповів Юрій про одного з героїв наступного календаря. А от малюнки про наше сьогодення, які Юрій Журавель творить як хронологію війни, увійдуть до книги «Сториця».
Щодо процесу створення ілюстрацій, то художник повідомив, що колись малював тільки олівцем. Потім сканував і лише згодом трішки підправляв на комп’ютері. Тепер автор економить і час, і папір, адже використовує графічний планшет. Тож заважають творити митцю нині хіба що відключення електроенергії. Через них не вдається і спрогнозувати вихід другої частини «Знай наших». Втім орієнтуватися, за словами автора, можна на весну.
«Єдина проблема, що коли я помру, не буде чого продавати з аукціону. Та то нічого», – пожартував наостанок Юрій Журавель.
Катерина НОШКАЛЮК