Сарненська лікарка висловила припущення, чому на Рівненщині велика кількість хворих на COVID-19

Станом на 4 липня в Рівненській області підтверджено 4078 випадків захворювань, 2016 людиней одужало і 77 летальних випадки.

Про те, як працює Обсерваційне відділення Сарненської райлікарні розповідає лікарка-терапевтка Людмила Чиченіна Громадському радіо.

– Що таке Обсерваційне відділення? Я так розумію, що до пандемії коронавірусу такого явища не було?

Людмила Чиченіна: Звичайно. Це наші звичайні відділення: терапевтичне, кардіологічне, неврологічне — з трьох відділень зробили одне обсерваційне. Що це таке? Це відділення, куди поступають хворі з ознаками застудних хвороб, пневмонії, які можна пов’язати з коронавірусом. Це відділення, у якому проводиться діагностика і сортування. Тобто ми кожного пацієнта  сприймаємо як потенційного хворого на коронавірус. Пацієнт поступає до нас, ми проводимо діагностику, яка насамперед включає мазок ПЛР, який є найбільш інформативним.

– Чи є у вас відчуття, що люди почали розслаблятися? Втомилися від карантину? Можливо, хтось думає, що вірусу і немає, якщо до них хвороба не дійшла.

Людмила Чиченіна: Так, в нас люди мають таку специфіку, що бояться тільки того, що бачать. Бачать дим чи вогонь – бояться. А вірусу не бачать. Це так, як була радіація від Чорнобиля – не бачили і розслаблялися. А ще, на жаль, телебачення підкидає меседжі, що вірус вигадують, хочуть нагнати паніки тощо. Ні, треба берегтися, особливо зараз, коли в нас значно збільшилися виявлення. На початку карантину нам працювалося легше, як це не парадоксально звучить. А тепер набагато важче, адже пацієнтів стало набагато більше.

– Яка ваша особиста статистика? Скільки пацієнтів у вас на добу чи на зміну?

Людмила Чиченіна: Це так звана ургентна патологія, вона непередбачувана: сьогодні може бути три пацієнти, завтра – 13. От сьогодні, наприклад, із 16 пацієнтів у трьох я діагностувала і підтвердила коронавірус. А завтра не знаю, що буде.

– Ви працювали на якихось інших епідеміях? Наскільки для вас професійно ситуація з коронавірусом є відмінною, і що ви вже для себе за цей час вивчили і зрозуміли про цей вірус?

Людмила Чиченіна: Хочу сказати, що всі ми переживали епідемії, такі як SARS-пневмонії, і «пташині» пневмонії. Так, їх було більше, вони були важкі, але це були одиничні пацієнти. Я працюю вже досить довго, в мене великий стаж і я такої каверзної, такої хамелеоністої хвороби ще не зустрічала. Вона просто міняє свої якісь маски на ходу. Ми працюємо в пандемії всього три місяці, і цей вірус весь час проявляється по-різному.

На мій погляд, це дуже підступна і непередбачувана хвороба. Це така найбільш велика небезпека глобального характеру, яка досталася людству, що є на моїй пам’яті. Я бачила хвороби набагато складніші, менш перспективні, трагічні хвороби, але вони передбачувані. А основна «фішка» саме цієї хвороби — це непередбачуваність. Тому люди повинні бути дуже-дуже насторожені.

Основна «фішка» саме цієї хвороби — це непередбачуваність

Наприклад, поступає хворий, де я майже спокійна, що все буде добре. Проходить два-три дні і ми виявляємо в нього коронавірус. Бувають надважкі хворі, робимо обстеження – коронавірусу немає, і ми людину за два-три дні виписуємо додому здоровою.

– Із чим ви пов’язуєте те, що у Рівненській області дуже багато людей захворіли на COVID-19?

Людмила Чиченіна: Мені важко це пояснити, але в мене складається таке враження: річ у тому, що ті області, які знаходяться західніше, можливо, більше виїжджали за кордон. Рівненська область у  1986 році дуже постраждала від Чорнобиля, тому, можливо ще імунітет в людей послаблений. Також в нас багато вірян, які ходять до церков і часто зустрічаються один з одним. Вони дуже дисципліновано ставляться до релігійних зібрань, там вони сидять близько один до одного рядочками. Наприклад, в нашому районі спалах почався з людей, які з однієї релігійної громади. І потихеньку воно розповзається.

Я ще раз наголошую: якби це була передбачувана хвороба, з нею було б набагато легше боротися. Усьому світові, не тільки нам. А вона непередбачувана — у цьому її основна небезпека.

– Які заходи безпеки справді можуть мінімізувати ризики і на що звертати увагу, якщо здається, що щось зі мною не так?

Людмила Чиченіна: На мою думку, закритися у квартирі і жити місяці чи роки закритими – це не вихід. Для звичайної люди достатньо мати нормальну маску, її часто міняти і дотримуватися соціальної дистанції.

Навіть не обов’язково мати рукавички, тому що вони забруднюються так само, як і руки. Варто часто мити руки. Це основне. Мені підказує такий висновок досвід, який ми бачимо у Японії. Малюсенька територія, в якій проживає 125 мільйонів населення, але які ходять у масках давно, і в них набагато менша захворюваність на коронавірус.

Що повинно людині підказати, що їй треба насторожитися і звернутися за медичною допомогою:

Найперше – це температура. Мій досвід показує, що коронавірус майже не буває без того, щоб не піднялася температура, навіть на один день.

Мій досвід показує, що коронавірус майже не буває без того, щоб не піднялася температура, навіть на один день

Піднімається температура до досить великих цифр і людину нічого більше не турбує. І загальна слабкість та втома. Ще одна підказка – людина починає важко дихати, задихатися. Раніше ходив по сходах, не задихаючись, а тепер стало важко. Ніби нічого не болить, але вдихнути на повні груди дискомфортно – ніби не вистачає цього вдиху. Оце основне. Кашлю майже не буває, вже пізніше під’єднується.

Кашлю майже не буває, вже пізніше під’єднується. Але людина починає важко дихати, задихатися

Коли ви знаєте, що ваш знайомий захворів на COVID-19, а до нього близько підходили, не біжіть завтра ж здавати ПЛР. Бо він буде, як правило, негативним. Поспостерігайте за своїм самопочуттям, мине декілька днів і тоді підіть і обстежтеся.

Джерело: Громадське радіо

Діліться корисною інформацією з друзями: