Педіатр про те, чому важливо захищати дітей від інфекцій
Нещодавно Міністерство охорони здоров’я повідомило про два випадки кору в Україні. Багато хто добре пам’ятає, як проходив попередній спалах цієї хвороби, коли інфекція ширилася з блискавичною швидкістю. Діти хворіли цілими класами. Багато хто переніс недугу тяжко, з ускладненнями. Тому люди вже б’ють на сполох і йдуть вакцинуватися. Ми поспілкувалися з педіатром Іриною ІВАНЮК з Рівного про те, які хвороби, крім кору, загрожують маленьким і дорослим рівнянам, як від них уберегтися та що робити батькам, які купили дитині довідку про щеплення.
– Пані Ірино, батьки завжди намагаються уберегти здоров’я своїх дітей. Особливо в умовах війни. Які хвороби загрожують маленьким рівнянам?
– Війна створює додаткові проблеми. Ситуація змінюється щодня. На Рівненщині наразі не фіксують інфекційних хвороб, які належать до переліку найбільш небезпечних. Але на Львівщині нещодавно був випадок зараження на менінгококову інфекцію. Захворіла однорічна дитина. На жаль, вона померла. Крім того, кілька днів тому МОЗ повідомило про два випадки інфікування кором. Ця хвороба зазвичай поширюється у геометричній прогресії, бо з 10 людей, які контактували з хворим на кір, заразяться 9. Тому всі не щеплені перебувають у зоні ризику. До того ж інколи хвороба може призвести до тяжких наслідків. Іноді й до смерті.
– Тоді одразу запитання: що можуть зробити батьки вже зараз, щоб захистити дітей від небезпечних хвороб?
– Вакцинувати! До того ж негайно. Звертаюся до всіх батьків Рівненщини: якщо ваша дитина не має обов’язкових щеплень або пропустила щеплення за календарем, ідіть до найближчого медзакладу до сімейного лікаря чи педіатра і просіть щепити дитину. Всі обов’язкові щеплення закуповуються за державний кошт і є безкоштовними для дітей.
Звісно, в ідеалі я хочу, щоб дітей вакцинували не лише обов’язковими щепленнями, а ще й додатковими. Поясню, чому. Хоча ці щеплення і називаються «додатковими», це не означає, що вони менш важливі. Ці вакцини також захищають від серйозних інфекцій. Але оскільки вони не закуповуються за державний кошт, то і не входять до переліку обов’язкових вакцинацій. Ці щеплення можна зробити за власний кошт. Інше питання, що не у всіх батьків є фінансова можливість це зробити.
– Які щеплення є для дітей обов’язковими?
– Їх десять: проти туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи, епідемічного паротиту («свинки»). Ці щеплення безкоштовні. В Європі, США, інших країнах – більше: це і щеплення проти ротавірусу, пневмококової та менінгококової інфекцій, гепатиту А, вітрянки.
Це серйозні хвороби, які часто мають ускладнений перебіг, потребують госпіталізації. А ще такі інфекції призводять до тяжких наслідків. Запалення оболонок мозку від кору, рак печінки, спричинений гепатитом B, довічний параліч від поліомієліту.
І це лише невеликий перелік наслідків перенесених хвороб. Від цих інфекцій можна померти. І це не гіпотетичний сценарій з підручника по медицині, а кричущо-прикра реальність. Бо як можна у 21 столітті, коли наука вже подекуди 50, а то й більше років, успішно профілактує інфекції за допомогою вакцин. Коли у країнах Європи вже давно забули про деякі інфекції допустити смерть дитини, припустімо, від кору? Для мене це дикість і варварство!
– Ви були свідком смерті дитини від інфекції, якій можна було б запобігти щепленням?
– На жаль, так. У 2016 році я проходила інтернатуру у Вінницькій обласній дитячій лікарні. Там якраз лежала хвора на правець дитина. Ми бачили, в яких страшних муках помирає вона від правця. Дитя, щоб вдихнути ковток повітря, робило неймовірні зусилля. Пам’ятаю страшні судоми, які викручували тіло дівчинки. А ще закарбувалися в пам’яті очі її мами, яка нічого не могла вдіяти. Вона зробила вибір за свою дитину і вирішила її не вакцинувати. Побоялася надуманих наслідків від вакцинації. А в результаті зіштовхнулася з іншим наслідком свого вибору – хворобою і смертю дитини. Чи цього вона хотіла для малої донечки? Сумніваюся.
– А з якими запитаннями про інфекції та захист від них до вас, як до педіатра, найчастіше приходять батьки?
– Найчастіше запитання я отримую від батьків, які сумніваються щодо вакцинації. Вони цікавляться наслідками від вакцинації. І, звісно ж, очікують почути негатив: про шкоду, якої щеплення заподіє здоров’ю дитини.
На такі запитання я відповідаю, що в першу чергу треба думати про шкоду, яку спричинить хвороба не щепленій дитині. Пояснюю, що підвищення температури чи біль у місці ін’єкції – це ніщо в порівнянні з тим, що дитина може мати незворотні наслідки для здоров’я внаслідок інфекції. Не дай, Боже, отримає інвалідність чи взагалі втратить життя.
Моя ціль, щоб мама не просто зробила щеплення дитині чи собі, а щоб ішла на процедуру абсолютно свідомо.
– Вдається переконати батьків у тому, чому потрібно вакцинувати дітей, чи ні?
– Скоріше так. Але буває, що й не вдається. Наведу кілька прикладів. У мене була дитинка, яку я вела з народження. Мама одразу попередила мене, що щеплення вони робити не будуть. Відразу її попередила, що довідку в садочок у такому разі не дам. Коли прийшов час оформлятися в садочок, мама прийшла по цю довідку. Я їй нагадала про наші домовленості. Жартома сказала: «Або ви міняєте думку щодо вакцинації, або міняєте лікаря».
В результаті у три роки дитина почала робити щеплення. Це було важко, кожна вакцина – це 100-500 запитань. На перше щеплення я ішла з ними – буквально тримала маму за руку. Але результат того вартує.
Інший випадок. Сім’я з двома дітьми, переїхали на Рівненщину. Мама прийшла до мене декларувати меншу дитину, бо їм треба було оформитися в садочок. Звичайний прийом. Мама дає мені карту дитини. Усі щеплення є. Я хвалю маму. І тут вона спокійно каже: «Ірино Андріївно, я просто хочу вам сказати, що коли дитина була мала, нам запропонували не робити щеплення, а просто записати їх у карту. А зробити тоді, коли ми надумаємо».
Мені було дуже приємно, що мама чесно зізналася. Але я була дуже обурена, що лікар навіть не спробувала переконати маму зробити щеплення. Тому я почала розпитувати, що саме її турбує, чому вона вирішила не вакцинувати дитину?
Ми сіли і за 40 хвилин прийому обговорили всі острахи та переживання щодо вакцинації. Наприкінці розмови мама дитини каже: «Добре, я зрозуміла. Як можна виправити ситуацію?» Я їй запропонувала вдати, що цієї форми не було. Натомість ми заведемо чистий бланк і починаємо все з нуля. Жінка погодилася. Прийшла наступного дня. Ми зробили всі потрібні вакцини та ще й дві додаткові. За рік ми наздогнали увесь календар. Я з чистою душею відправила дитину в садочок. Через пів року, коли у цієї мами народилася третя дитина, вона одразу прийшла і поцікавилася, які щеплення треба робити. Тож наймолодшому ми все належне і зробили. Так буває не завжди. Але таких позитивних випадків у мене більше.
– Це дуже показова історія. Адже багато батьків просто купили дітям довідки про щеплення. Що ви порадите їм? Як виправити ситуацію?
– Треба чесно в усьому зізнатися лікареві своєї дитини. Медик знайде правильне рішення. Повірте, батьків, які зараз приходять із купленими вакцинальними картами, багато. Немає чого соромитися. Головне, що їхні діти будуть вакцинованими та захищеними.
– А чи часто трапляється, що батьків переконати не вдається?
– Буває, що батьки проти категорично. На жаль, такі теж були. Ми не знайшли ніякого компромісу. Я не готова працювати з недостовірною інформацією. Коли мені кажуть, що принесемо довідку про щеплення і все буде о’кей, то відповідаю, що мені потрібна не довідка, а результат.
– Ми зібрали запитання-міфи, які найчастіше побутують серед батьків. Один із них про те, що імунітет, який виникає після перенесення хвороби, є сильнішим, ніж від вакцини. Чи це правда?
– Це не так. До того ж взагалі некоректне порівняння. Вакцини захищають не від звичайних хвороб, а від небезпечних. Якщо дитина зіштовхнеться з такою хворобою, то може просто не вижити. Тому про який імунітет може йти мова, якщо дитина може не пережити зустріч зі збудником? А вакцина має настільки ослаблену частинку інфекції чи взагалі вбиту, яка дозволяє імунній системі познайомитися зі збудником, виробити антитіла і при цьому не завдати шкоди організму.
– І ще одне дуже поширене запитання: чи можна вакцинувати дитину, яка не вилазить із хвороб або має якісь хронічні захворювання?
– Вакцинація дітей із хронічними хворобами у нас дійсно помилково під забороною. Саме діти з хронічними хворобами в першу чергу потребують захисту. Бо якщо в дитини, припустимо, діабет чи астма, то хвороба протікатиме набагато тяжче та призведе до негативних наслідків. На жаль, саме лікарі часто ставлять медвідвід від вакцинації дітям із хронічними хворобами.
У мене нещодавно була мама дитини з кардіопатологією. Сім’я переїхала до нас зі Сходу. На першому прийомі я вияснила, що кардіолог дав абсолютно необґрунтований медвідвід на вакцинацію. Проблема в тому, що у таких ситуаціях дуже важко переконати батьків, що дитину важливо щепити.
Дітки з хронічною патологією дихальної системи, для прикладу, є прямими кандидатами на вакцинацію від пневмококових інфекцій. Це дозволить уникнути ускладнень та необхідності в прийманні антибіотиків. У мене є чимало дітей, у яких кожна ГРВІ закінчувалася бактеріальним отитом чи пневмонією з антибіотикотерапією. Ми вакцинували цих дітей проти пневмококової інфекції. Вже кілька років вони приходять в поліклініку лише на профогляди чи планові вакцинації.
– У деяких районах Рівненщини особливо низький рівень вакцинації. Це пов’язують із тим, що там проживають представники різних релігійних громад. Чи доводилося вам переконувати таких людей?
– Я не бачу в цьому проблеми. Маю пацієнтів різних релігійних поглядів. І у мене з ними дуже проста розмова. У нас на Рівненщині не хочуть робити щеплення переважно представники протестантської церкви. Чому – важко сказати. Але я теж відвідую цю церкву. Тож кажу людям щось у дусі: «О, як цікаво! Поговоримо про це. Де у Біблії ви читали, чи який священник це казав?» Їм стає дуже незвично, що представник тієї ж церкви, що й вони, говорить про зовсім інші речі. Скажу точно: розмови про те, що за Біблією не можна вакцинуватися, походять не від священників, а від людей, сусідів.
– Що б ви сказали тим батькам, які не вакцинують дітей, бо бояться наслідків від щеплень?
– Я б сказала їм, що це дуже жорстоко – робити вибір за свою дитину. Щоб вона помирала у тяжких муках від вакцинокерованої хвороби. Батьки чомусь вважають, що якщо вони не втручаються, не роблять вакцинацію, то все буде добре і хвороба їх якимось магічним чином омине. А якщо зроблять і підніметься температура, з’явиться почервоніння в місці уколу – то все, вони нашкодили дитині. Не робити нічого – це теж відповідальність. Інколи цю помилку вже не виправиш.
Спілкувалася Оксана БОРОДІНА