Є ціла наука про ходіння босоніж по росі, траві, стерні, гравію, піску, хвої, по вологих утоптаних стежках. Чим різноманітніша фактура ґрунту під ногами, тим корисніше для організму. Бо саме у підошвах міститься безліч рецепторів – чутливих місць, фізіологічно пов’язаних із внутрішніми органами.
Німецький учений Себастіан Кнейп пише: «У дні моєї молодості усі в селі ходили босі: діти, дорослі, батьки, матері, сестри й брати… Рано-навесні, як тільки починав танути сніг у горах, ми бігли бродити босими по калюжах. Нам це було весело, приємно, і які ми були здорові!»
Саме він та інші гігієністи того часу (середина ХІХ століття) ставили питання про цілковиту відмову від взуття. Вони проголошували: «Найкраще взуття – це його відсутність», «Кожен крок босоніж – додаткова хвилина життя». Послідовником таких поглядів був наш Григорій Савич Сковорода, мандрівні дяки та й увесь рід український.
Під час ходіння босоніж подразнюються всі точки ступні, імпульси від яких надходять до всіх внутрішніх органів. Не обов’язково бігати босоніж вулицею. Можна починати з квартири. Вважають, коли вранці, умиваючись або роблячи зарядку, користуватися спеціальним гумовим масажним килимком, підвищується загальний тонус організму.
За свідченням давньогрецького письменника Плутарха, філософ Сократ для «загострення думки» постійно ходив босий і вимагав цього від своїх учнів, римський філософ Сенека ніколи не носив взуття, поета Горація, тяжко хворого, вилікували, примусивши ходити босоніж по гострому камінню.
Нині це знайшло наукове пояснення: згідно з гіпотезою академіка А. Мікуліна, іоносфера через атмосферу відбирає у людини негативно заряджені іони. Зарядження статичною електрикою відбувається безпосередньо від земної кори через ноги. Однак взуття, особливо на ґумовій або пластмасовій підошві, ізолює людину від землі, від «підживлення» її силами, оскільки є своєрідною ізоляцією. Внаслідок цього розвивається «електронне голодування» організму, що призводить до низки хвороб.
Ходіння босоніж, натомість, викликає у людини внутрішнє піднесення, позитивні емоції – на душі веселішає, поліпшується настрій, хочеться співати. Очевидно, це тому, що тактильна і термічна імпульсація від подразнень рецепторів стопи впливає на центри позитивних емоцій, рефлекторно викликаючи почуття задоволення, радості, щастя. Постійне утворення в корі мозку домінантних вогнищ позитивних емоцій у наш час особливо важливе тому, що причинами хвороб віку – стенокардії, гіпертонії і їхніх супутників, інсультів та інфарктів, є саме негативні емоції. Отже, ходіння босоніж можна вважати профілактикою і цих хвороб, а не тільки застуди та грипу.