21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи – ця дата пов’язана з початком двох революцій, кожна з яких мала визначальне значення для подальших подій у країні.
НВ розповідає, як це свято було засновано в Україні, та в чому його важливість для нашої держави.
Найгірше свято для Януковича: як з’явився і зник День Свободи
16 років тому, 21 листопада 2004 року в Україні відбувся другий тур президентських виборів, який повинен був визначити наступника Леоніда Кучми на посаді глави держави. Країна обирала між Віктором Януковичем (прем’єр-міністром України на той момент) і Віктором Ющенком, лідером опозиційних сил.
За підсумками голосування в той день Національний екзит-пол зафіксував перемогу Ющенка з результатом близько 54% (опитування на виході з дільниць проводив консорціум провідних соціологічних служб — це КМІС, Центр Разумкова, Фонд Демократичні ініціативи). Янукович, за цими даними, набирав близько 43% голосів.
Однак ЦВК на чолі з Сергієм Ківаловим «нарахував» перемогу Януковичу. Крім того, саме голосування 21 листопада проходило з численними порушеннями: від «каруселей» виборців і масового вкидання бюлетенів до недопуску і навіть побиття спостерігачів на дільницях.
Щоб захистити результати голосування, тисячі українців зібралися на Майдані Незалежності в Києві. Після декількох тижнів мирного Майдану Верховний Суд України від 3 грудня оголосив результати другого туру виборів недійсними та призначив повторне голосування на 26 грудня. Тоді переміг Віктор Ющенко, набравши близько 52% голосів.
З 2005 року в пам’ять про ті події в Україні відзначали День свободи — 22 листопада, в день першого масового протесту Помаранчевої революції. Це свято було встановлено за указом президента Ющенка «з метою затвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, виховання у громадян почуття національної гідності». Події Помаранчевої революції в документі називалися історичними, оскільки «засвідчили волелюбність українського народу, його прагнення до свободи та демократичних цінностей».
Однак через шість років, в грудні 2011 року, новий президент України Віктор Янукович своїм указом скасував День Свободи — замість цього він постановив відзначати 22 січня як День Соборності та Свободи України. Тоді тижневик Дзеркало тижня писав із посиланням на свої джерела, що Янукович вирішив скасувати свято, оскільки не знав, «як себе поводити в цей день на офіційному рівні».
Відродження свята: день початку Євромайдану
День гідності та свободи в його нинішньому форматі відзначають в Україні з листопада 2014 року, коли це свято встановив своїм указом п’ятий президент країни Петро Порошенко.
Порівняно з Днем свободи дату змістили на один день, оскільки саме 21 листопада у 2013 році на головній площі Києва почався Євромайдан – зібралася перша акція протесту на підтримку європейського курсу України. Раніше того ж дня український Кабмін на чолі з Миколою Азаровим фактично заблокував цей вектор, видавши розпорядження призупинити процес підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Це сталося за кілька днів до Вільнюського саміту Східного партнерства, де спочатку планували підписати таку асоціацію.
Протестуючи проти цього рішення та загального курсу влади на зближення з РФ, тисячі українців – від журналістів до студентів столичних вишів і пересічних киян – понад тиждень виходили на акції в центрі Києва. Такі демонстрації тривали аж до силового розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада. Це стало поштовхом до більш масштабних подій Революції гідності, у фінальні дні якої в центрі Києва загинули десятки українців, а Віктор Янукович втік з країни та був позбавлений повноважень.
Заснувавши День гідності та свободи в пам’ять про ті події, Петро Порошенко підкреслив у своєму указі, що одне з його головних завдань – зберегти та донести майбутнім поколінням «об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку XXI століття». До них віднесено як Революцію гідності, так і Помаранчеву революцію.
Крім того, свято відзначають, щоб віддати належну шану «патріотизму і мужності громадян, які постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».