Акцію на таку тему, злободенну для людей з відсутністю чи вадами зору, Рівненська обласна організація Українського товариства сліпих провела у вівторок, 15 жовтня спільно з патрульними поліцейськими Патрульна поліція Рівне з нагоди Міжнародного дня білої тростини.
Ми не раз проводили круглі столи за участю транспортників щодо доступності транспортних послуг для сліпих,- розповідає. Але відчутного зрушення досі нема. Дехто з них вважає це питання дріб’язковим, а то й смішним. Та для нас воно далеко не дріб’язкове.
Водії деколи не хочуть зупинитись близько біля бордюру. Мені доводилось навіть особисто звертатись із цього приводу до водіїв. То дехто з них мотивував неможливість зупинитись безпосередньо біля бордюру, хоча цього й вимагають ПДР, тим, що відрізки дороги на зупинках не впорядковані, там утворились горбки та вибоїни. То що ж виходить? Тролейбусові чи маршрутці важко оминути необлаштовані місця, а нам, незрячим і немічним пасажирам, хіба легко їх долати? Окремим з нас не тільки кілька метрів пройти нелегко, а й щоб крок ступити, доводиться докладати зусиль.
Принагідно звертаюсь до керівників автотранспортних підприємств. Можливо, у нас ще не готові зупинятись у місцях посадки і висадки пасажирів у чітко окреслених, з точністю аж до сантиметрів, місцях, як це практикують за кордоном.
А те, як зупиняється громадський транспорт у нас, деколи схоже на знущання над пасажирами. Скажімо, йде дощ, люди стоять під накриттям на зупинці, а громадський транспорт, особливо це стосується тролейбусів, зупиняється віддалік, чомусь тягне аж до найближчого стовпа, де кріпиться табличка з розкладом руху. Очевидно, є така вказівка щодо зупинки? То хіба не правильніше було б зупинятися навпроти зупинки з людьми, а не біля стовпа?
Може, для когось це й дрібниця, а комусь від цього і смішно Але не для нас, незрячих і людей із хворими ногами. Водії, будемо дуже вдячні, якщо пам’ятатимете про це.
Любов БОРОВСЬКА, голова Рівненської обласної організації УТОС