За символи, ідеали й чесноти армії УПА тепер продовжили боротьбу ЗСУ – українські доблесні війська.
За символи та ідеали УПА 14 жовтня наша країна вшановувала День захисника Вітчизни. А отже, – і армію УПА, яка 80 років тому боролася проти радянських та німецьких завойовників за волю України. УПА – це феномен. Світ ламали два демони: московити та фашисти. Точилася боротьба між ними за володіння світом. Проти цих двох демонських сил виступили, самоорганізувавшись, звичайні громадяни – українці. Виступили проти фашистської та московської окупації. Намагалися вирвати Батьківщину з московсько-радянських та фашистських лап. А надто – з московських, які понад три століття робили нас бездержавною нацією. УПА стала «армією без держави», як писав її засновник, наш земляк Тарас Бульба-Боровець.
Всі ці борці (воїни УПА) – герої, праведники. Бо поклали свої голови, своє життя на вівтар незалежності України. А частина з них стали ще й мучениками, бо пройшли через пекло радянсько-московської каральної системи: були катовані та ув’язнені в сибірських московитських тюрмах. Їхні ж родини (батьки, діти) зазнали репресій, терпіли поневіряння, голод, холод, знущання. Тих же, хто помер в дорозі на заслання, викидали з поїздів на повному ходу.
Потоптом пройшлися московити по наших душах та тілах, по всьому людському. Нічого в них не змінилось у ставленні до українців і зараз. Не дивно, що вони й тепер, у цій кривавій війні, завдають нашим людям нелюдських страждань. Бо люто ненавидять нас і тепер та від люті божеволіють.
Багато упівців на чужині померли. Більшість тих, хто повернувся в Україну і їхні діти, які дожили до часу боротьби за незалежність держави у 1988-91 роках, підтримували цю боротьбу і всіляко допомагали. Ставали до лав Народного Руху України. На зміну батькам-борцям, які були репресовані, прийшли їхні діти. Тепер це люди похилого віку. Все менше залишається живих свідків тієї тяжкої історії нашої Батьківщини-України.
Хочеться хоч коротким словом згадати двох жінок із тяжкою долею репресованих. Це рівнянки 85-річна Надія Марківна Левчик (дівоче прізвище Костюк, уродженка с. Сапожин) та 80-річна Людмила Іванівна Гонта (дівоче прізвище Швець, уродженка с. Розваж Острозького району). Їхнє життя – окрема розповідь. Для цих людей це свято особливе. Хай Господь подовжить їхній вік. А ми спішімо зустрічатися з такими людьми, щоб увібрати в себе живу історію України і всіляко посильно підтримуймо ЗСУ. За ті ж символи, ідеали й чесноти армії УПА тепер продовжили боротьбу ЗСУ – українські доблесні війська.
Тетяна РЕДЮК, ветеран Народного Руху