Викинули та й забули. Саме так більшість людей ставиться до сміття. Ми не замислюємося, що буде далі зі старим журналом, пляшкою з-під води чи картопляними очистками. І точно не думаємо, як це вплине на наше завтра. А варто було б. Адже щороку кожна людина на землі продукує сотні кілограмів непотребу. Велика частина його складується на звалищах. І ми вже починаємо відчувати наслідки такої легковажності: навіть у питній воді виявляють сліди мікропластику. Чим далі – тим буде більше. Може, варто вже змінити ставлення до сміття? Якщо не заради себе, то хоча б заради власних дітей?
Щороку більше
А ви знали, що кожен дорослий українець продукує від 300 до 500 кілограмів сміття за рік. Уявіть цю купу непотребу, згенерованого вами за останні 10 років! І в цій сфері є стійкий тренд до збільшення. Згідно даних Держстату загальний обсяг сміття сягає понад 350 мільйонів тонн на рік. Загалом же на сміттєзвалищах уже накопичено понад 12 мільярдів тонн. Прогнозують, що через урбанізацію обсяги сміття в усьому світі до 2050 року збільшаться на 70%.
Рівняни від цих цифр не відстають, а лише підтверджують українську та загальносвітову статистику. Щороку кількість нашого сміття збільшується шаленними темпами. За даними Екологічного паспорта Рівненської громади кількість сміття у Рівному та Квасилові за два допандемічні роки збільшилася вдвічі. Якщо у 2017 році в Рівному утворилося 68495,6 тонн сміття (Квасилів – 3713,732 т), то вже у 2019 році ця цифра в Рівному становила 109190 тонн, а в Квасилові – 7335,721 тонни.
Залежно від вмісту у відходах токсичних речовин вони поділяються на 4 класи небезпеки (до першого класу відносяться надзвичайно небезпечні, до ІV класу – малонебезпечні). Саме остання категорія й становить левову частку (99%) відходів Рівненської громади. Найбільшими «виробниками» сміття є промислові підприємства та мешканці. Якщо більшість небезпечних відходів (І клас) виробничники здають профільним компаніям на утилізацію та переробку, то непотріб, який продукує кожен із нас у побуті, переважно залишається на сміттєзвалищі.
Пандемія додала пластикового непотребу
За останні два роки людство «виробило» щонайменше 8,4 мільйона тонн додаткового пластикового сміття, пов’язаного з поширенням коронавірусу. Із них близько 26 тисяч тонн уже опинилося в океанах. Найбільше надлишкового пластику припадає на медичні засоби, застосовувані при лікуванні хворих на ковід, – ідеться у дослідженні китайських та американських вчених, опублікованому в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Існують речі, які у пластиковому вигляді мають переваги над іншими матеріалами. Такими є міцні, легкі та дешеві медичні інструменти, пакування та обладнання, попит на які різко зріс із початком пандемії COVID-19. Вироблення та використання пластикових засобів особистого захисту (масок, рукавичок, щитків тощо) та тестових наборів для виявлення вірусу сягнули надзвичайно високого рівня. Саме це зробило вагомий негативний внесок у забруднення довкілля. Особливо океанів, до яких сміття надходить із континентів через річки.
Одне з досліджень показало, що у 2020 році лише одноразових масок для обличчя потрапило до океанів близько 1,56 мільйона штук.
Дані науковців свідчать, що станом на серпень 2021 року людство виробило приблизно 8,4 (±1,4 мільйона) тонн пластикового сміття, пов’язаного із пандемією. Близько 87,4% з них походить від лікарень, де лікують хворих на ковід. До океанів із цього сміття потрапило близько 25,9±3,8 тисячі тонн. Із яких 12,3 припадає на мікропластик.
Учені також спробували зрозуміти, що станеться зі сміттям в океані. Їхня модель вказує, що до кінця 2021 року 71% пластику приб’ється до берегів, 16% опиниться на морському дні, а 13% перебуватиме в товщі води. Утім до кінця століття 70,5% пандемічного сміття може опинитися на берегах, а 28,8 – на морському дні, завдаючи шкоди донним організмам. Особливо негативним може виявитися вплив сміття на вразливі морські екосистеми Арктики, які вже й так чи не найбільше страждають від зміни клімату.
Сортування нас врятує?
Чому ж забагато сміття – шкідливо? Річ не лише в тому, що звалища займають надто великі території. Суттєва частина відходів на них – це органіка. Перегниваючи, ці відходи продукують парникові гази (метан і вуглекислий газ), які пошкоджують озоновий шар. Серед шкідливих факторів, що провокують парниковий ефект, частка парникових газів – 20%. Половина з них належить саме метану, що утворюється на сміттєзвалищах, наголошують екологи.
Матеріали, які довго розкладаються, накопичуючись на смітниках, виділяють токсини, забруднюючи грунти, воду та повітря. Це негативно впливає не лише на людей, а й на інших мешканців планети. Шотландські вчені зазначають, що шлунки 90% морських птахів заповнені частинками пластику, а в 2050 році, за їхніми прогнозами, у світі не залишиться фактично жодної морської птахи, в шлунку якої не було б пластику.
Щоб вирішити сміттєву проблему, потрібні рішучі кроки влади і кардинальна зміна підходів до поводження зі сміттям, – наголошують екологи. Але лише з одного боку цю проблему не здолати. Ініціативна громада, яка готова змінювати свої звички і побут – найліпший помічник для владних структур. Перший крок для зняття напруги – сортування відходів. Нині сортується і повторно переробляється лише близько 5% сміття. До речі, в Рівному лише приблизно 10% контейнерів міста призначені для роздільного збору сміття (пластику та упаковки).
– Це питання досить об’ємне, але однозначно правильне, – переконаний очільник міського департаменту інфраструктури та благоустрою Руслан ГУДИМА. – Сортування зробить чіткий розподіл: це ми захоронюємо, а ця частина сміття іде на переробку. Знову ж таки це додаткові кошти для громади, які можна виручити за вторсировину.
– Між тим потрібна й потужна інформаційна компанія. Людей варто не лише закликати, а й навчити сортувати сміття, – переконана директор навчально-наукового інституту агроекології та землеустрою НУВГП Алла ПРИЩЕПА. – Перше і найголовніше питання – сформувати і запустити систему роздільного збору сміття, щоб хоча б відділити мокру фракцію від сухої, – каже науковиця. – Адже навіть відсортована вторсировина не завжди придатна для переробки, якщо вона волога. Добре було б, щоб люди самі розділяли цінні відходи: пет-пляшку, картон, скло, пластик. Мають бути роздільні контейнери для такого сміття. Можна створити пілотний проєкт і почати їх ставити в якомусь мікрорайоні міста, щоб визначити сильні та слабкі сторони такого підходу.
Наступне, не менш важливе питання, куди ми це все подінемо. Потрібен чіткий механізм. Ось ця група відходів їде на переробку, для прикладу, до Житомира, а цю в нас забирає столичне підприємство. Єдиний варіант, який украй небажаний для довкілля – це сміттєспалювальне підприємство. Від такої практики в Європі уже відмовляються.
Суттєвим тут є й питання тарифної політики. Адже нині захоронення набагато дешевше, ніж сортування. В Європі ситуація протилежна. Якщо сортуєш – платиш менше, ніж коли просто викидаєш сміття. Це ще одне завдання для влади. Так само як і розробка та затвердження Стратегії поводження з відходами на рівні міста.
– Без такого документа всі зусилля, починання та ініціативи у цій сфері просто епізодичні кроки, які не здатні кардинально змінити ситуацію, – наголошує Алла Прищепа. – Потрібна цілісна система управління відходами для всього міста. Щоб було зрозуміло, що й для чого ми робимо, куди рухаємося, які рішення і дії – першочергові, що можна зробити згодом. Який економічний, екологічний і соціальний зиск матиме з цього громада. Чула, що міська влада вже рухається в цьому напрямі – хочуть провести широкомасштабні дослідження для втілення сміттєвої реформи.