Рашистська агресія змусила мільйони українців швидко зібрати тривожні валізки та поїхати зі свого дому у безпечніше місце. Бомбардування, постійні сирени, можлива окупація, страх, тривога і невизначеність стимулюють людей вирушати у невідомість, навіть якщо позаду залишається все життя, а попереду — не видно нічого.
Таких людей називають внутрішньо переміщеними особами (переселенцями) або біженцями — і варто розрізняти ці поняття. Переселенець — той, хто рятуючись від бомбардувань або інших небезпечних явищ переміщається у межах країни. А от біженець — у нашому випадку, українець, який поїхав за кордон. Війна на Донбасі з 2014 року спровокувала появу тих і інших, проте з 24 лютого їхня кількість значно зросла. За підрахунками ООН на 8 квітня, понад 7,1 млн українців стали внутрішньо переміщеними особами, а понад 4,5 млн — біженцями.
На щастя, в країні мільйони не тільки переселенців, а й людей, які готові їм допомогти. Хтось займається гуманітарною допомогою, хтось — перевезеннями, хтось — шукає дефіцитні медикаменти, а хтось — надає безплатне житло. В останньому випадку надзвичайно важливою є комунікація. Оскільки цей досвід новий для обох сторін — для тих, хто заселяється, і для тих, хто приймає, — ніхто не знає, як варто себе поводити та чого бажано взагалі не робити.
Під час війни мені вдалося знайти свій формат допомоги — я займаюся координацією волонтерів ініціативи Центру спільних дій по поселенню переселенців. Тож за ці майже два місяці волонтерства я на власному досвіді зрозуміла, де найчастіше «спотикаються» як переселенці, так і господарі домівок, та до чого це може призвести. Ось поради, які підсумовують мій особистий досвід.
ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
Якщо ви переселенець, то ви краще за мене знаєте, у якому стресовому стані перебуваєте. Навіть після того, як тимчасовий прихисток знайшовся, емоційні гойдалки не закінчуються. Ви можете цього навіть не помітити та образити людину, яка жертвує своїм особистим простором і ресурсами, щоб допомогти. Це може вплинути на відносини з господарем, який вас прихистив, та залишити у нього неприємні враження — через що він зробить висновок про всіх переселенців, і більше не буде приймати до себе людей. Щоб цього не сталося і щоб пошуки та саме перебування було комфортним, запам’ятайте деякі правила, які ми комунікуємо у власній діяльності:
1. Користуйтеся відразу кількома сервісами та шукайте можливості.
Якщо ви залишите заявки у декількох місцях, то вам швидше та вірніше знайдуть житло. Наприклад, можна заповнити анкету від Центру спільних дій, скористатися сервісом Прихисток, пошукати вдачі у чат-боті «Прихисти українців» або звернутися напряму до представників громад.
2. Не перебирайте варіантами.
Першочергове завдання проєктів на кшталт нашого — зробити так, щоб ніхто не залишався ночувати на вулицях, в умовах небезпеки та холоду. Тому поки ви обираєте, хочете ви кімнату з вікнами на схід або захід, хтось може опинитися взагалі без прихистку, бо оселю тримають для вас.
3. Не замовчуйте важливі деталі.
Наприклад, якщо вас зв’язали з господарем, який готовий вас прийняти, але прямо каже «без тварин», не варто розраховувати на те, що якщо ви вже приїдете на місце, то вашого кота ніхто не залишить на вулиці. Це неповага до людини, яка зголосилася вам допомогти, і пряме порушення її особистих кордонів. Екологічнішим варіантом буде прямо сказати, що ви знаєте про умови «без тварин», але ви у безвихідному положенні та щиро обіцяєте, що ваш Персик нічого не зіпсує. А якщо й так, то ви відшкодуєте збитки. Теж саме стосується інших категорій: наприклад, кількості людей.
4. Не очікуйте готельних умов.
Ніхто не буде накрохмалювати вам простирадла, складати рушники у формі лебедів і організовувати фуршет. Не всюди можуть бути навіть мінімальні умови — гаряча вода, ліжка, чайник тощо. Якщо ви можете справитися без них і кілька ночей поспати на матраці, то люди, яким важче даються умови дискомфорту, будуть вам вдячні. Наприклад, у нашій волонтерській роботі ми в першу чергу пропонуємо комфортніші умови вагітним жінкам, сім’ям з дітьми, людям з інвалідністю та літнім людям.
5. Не діліться ні з ким контактами господарів.
Це конфіденційна інформація, якою мають право розпоряджатися виключно волонтери або представники організації, якій ці дані надали самі люди. Якщо вже справа не чекає, то спитайте напряму у господарів, чи можете ви поділитися їхніми контактами.
6. Погоджуйтеся на умови, які вам висунув господар.
Адже це його дім і його правила. Якщо він попросив не приходити додому після комендантської години, поважайте це. Якщо він заздалегідь попередив, що просить від гостей тільки оплачувати комуналку, то не варто постфактум натякати: «А може все ж без цього?». Якщо вам надали прихисток на кілька днів, то залишайтеся на цей період і шукайте далі, а не вдавайте, що ви забулися або не встигли зібрати речі. Повага в обмін на безпеку — достатньо рівноцінно.
7. Майте при собі копію паспорта.
Це гарант спокою та безпеки в першу чергу для людини, яка вас прихистила. Пускати до себе в оселю незнайомих людей може бути страшно, не дивлячись на жагу до допомоги.
8. Поважайте особистий простір.
Добрі люди, які вас прийняли, можуть інколи не сказати, що їм не подобаються ті чи інші ваші вчинки/ звички/ дії. Але це не означає, що можна сідати на голову. Варто прибирати за собою, не говорити голосно телефоном і не включати на всю музику, не створювати незручностей, не приводити чужих людей тощо. Натомість прямо запитуйте, чи не перетинаєте ви межі дозволеного та не лінуйтеся зайвий раз подякувати за прихисток.
9. Придумайте, як віддячити за гостинність.
Ви можете приготувати вечерю, заплатити за комуналку, купити щось в оселю, допомогти у господарстві, щось полагодити, навчити чомусь господарів тощо. Увімкніть фантазію або запитайте прямо, чим можете бути десь корисними.
10. Не залишайте домашніх улюбленців вдома.
Якщо ви керуєтеся думкою, що з тваринкою на руках вам буде складніше знайти прихисток, то статистика цього не підтверджує. Звісно, бувають випадки, коли господарі просять заселятися без них, але вони скоріше стосуються наявної алергії на тварин або недостатнього простору у квартирі. А от в селі вас з радістю приймуть і з твариною.
У нашому волонтерському осередку була крута історія, яку могли б собі у здобутки записати переселенці, але поки що пишаються нею волонтери. Одна жіночка мала великий прихисток у приватному будинку і постійно готувала їжу з продуктів, які купляли переселенці. Вона довго мріяла приготувати фрикадельки для всіх дітей та мала для цього все, крім електричної м’ясорубки. Наші волонтери скинулися, знайшли та організували доставку. Рада господиня потім надіслала нам фото фрикадельок — ми були щасливі, що все вдалося.
Поради тим, хто приймає переселенців