Сьогодні, 15 жовтня о 10 годині на майдані Незалежності відбудется прощання із українським воїном Андрієм Симонюком. Поховають Героя на кладовищі “Нове”.
Андрій Симонюк народився у Володимирці. Його батько був військовим, тож родина часто переїздила по території колишнього Радянського Союзу… Вищу освіту Андрій здобував у НУВГП, де отримав фах механіка. Працював у приватних структурах та на державній службі…
Багато часу приділяв своїй родині — разом із дружиною виховували двох доньок 14 та 16 років. Робив усе, аби його рідні почувалися поряд як за кам’яною стіною.
“Ми так його любимо, він робив нас щасливими,” – говорить про тата донька Таня.
Події 24 лютого Андрій сприйняв дуже болісно. Потай від дружини, доньок та батьків відразу вирушив до військкомату, хоч в армії досі і не служив.
“Андрій нікому нічого не сказав, просто пішов записуватися до війська. Кілька днів ходив у військкомат, ніяк не міг потрапити, бо черги були великі. Нам усе розповів, вже коли підписав контракт. Він готовий був голіруч йти їх бити…” – пригадує мама Героя Зоя.
Рідні надзвичайно переживали. Але позитивний та оптимістично налаштований Андрій лише заспокоював: “Мам, все буде норм!”
“Він був такою світлою людиною, його всі любили. А посмішка — широка, щира — завжди була на обличчі. Не знайдете фотографії, де б він не посміхався. Його за оцю легку вдачу і постійну посмішку навіть прозвали “Містер позитив,” – розповідає Зоя.
Андрій Служив у полку Азов. Спершу він відбув вишкіл на Львівщині, згодом – у рідній області та у столиці, де з ними займалися американські спеціалісти. А вже у вересні вирушив на передову…
“Їм там було важко. Але як була можливість, він завжди старався написати. Повідомлення короткі “Цілую. Норм” — але їх було достатньо, щоб знати, що з ним все добре… Я уявити не можу, як йому було там, як він міг воювати. Адже Андрій був надзвичайно добрим, любив риболовлю, ліс, тварин… Котеня загублене чи покинуте, пташеня з гнізда випаде — він всім намагався допомогти. А якось у лісі знайшли маленьке оленя, якого мама покинула, то він куди тільки не звонив, щоб його вберегти. Потім ще вертався перевірити, як воно там. Одна доброта, а не Андрій… І дівчата його такі самі…” – розповідає мама.
41-річний молодший сержант Андрій Симонюк помер у лікарні Києва 12 жовтня від осколкових поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу поблизу Майорська Донецької області.
“Ми поки що не знаємо, що саме сталося. Адже усі хлопці, з якими служив Андрій, зараз перебувають на передовій. Нам лише сказали, що через це і приїхати на прощання не зможуть, бо ж у них там спекотно. А я ж то розумію, що це означає — їх поливають справжнім свинцевим вогнем…” – додає мама Андрія Симонюка.
Ірина Ничипорук