В госпіталі на Рівненщині лікується боєць, який отримав нагороду від Президента України

В госпіталі на Рівненщині лікується боєць, який отримав нагороду від Президента України

Діліться інформацією з друзями:

Місяць не приходив до тями після поранення Василь Жданов. На фронті він евакуйовував поранених і загиблих військових з поля бою.

Історія військового, який лікується в госпіталі на Рівненщині та отримав нагороду від Президента України

«Буду з ним завжди»

Василь Жданов – боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. На фронті він евакуйовував поранених і загиблих військових з поля бою. У березні 2024 року чоловік отримав поранення. Його двічі перевозили гелікоптером до лікарень. Наразі Василь Жданов проходить лікування в госпіталі на Рівненщині. Поруч з ним знаходяться дружина та син.

Військовий Василь Жданов пригадав, як опритомнів після поранення і не впізнав дружину: «Я її не впізнавав. Кажу: «Ану дай свій паспорт». І вона показувала мені паспорт». Про цей випадок розповіла також дружина Василя Юлія:

«Коли він уже більш-менш прийшов до тями, каже: «До мене приходила якась дівчина і каже, що поїхали на море. Я їй кажу, що в мене є жінка, я з тобою нікуди не поїду». А потім я згадала, що це ж я приходила і казала йому, що поїдемо на море».

З Мелітополя Юлія з сином виїжджали удвох

Василь та Юлія у шлюбі вісім років, виховують чотирирічного сина Ярослава. До повномасштабної війни сім’я проживала в Мелітополі. Нині їхнє місто тимчасово окуповане російськими військами.

«Ярославчику вату у вуха вставляла і шапку одягала, щоб він цього не чув. Страшно було жити: зв’язку немає, світла немає», – поділилася дружина Василя Жданова.

З Мелітополя Юлія з сином виїжджали удвох. У цей час Василь виконував бойові завдання на Донеччині. У 2018 році чоловік підписав контракт зі Збройними силами України. Спочатку служив в інженерному полку, потому перевівся в  десантно-штурмову бригаду.

«Я потрапив у 80 бригаду на Донецький напрямок, а точніше на – Бахмутський, у населений пункт Кліщіївка. Спочатку я був штурмовиком. Штурмували одного разу позиції окупанта. Коли починається обстріл – потрібно падати. Я впав рукою на купу розбитого скла, пошкодив собі палець. Він тепер не згинається, тож мені запропонували евакуйовувати людей квадроциклом», – зазначив Василь Жданов.

З поля бою, під обстрілами Василь евакуйовував поранених і загиблих військових

«Це дуже тяжка моральна праця. Ти бачиш поранених хлопців, вони кричать, благають: «Допоможи, будь ласка». Я кажу: «Я ж і приїхав сюди, щоб тобі допомогти», – розповів військовослужбовець.

Василь Жданов додав, що групу евакуації намагаються знешкодити в першу чергу:

«А зараз війна пішла більш технологічна – зараз усі дрони: FPV, дрони-камікадзе. Мене намагались і мінометом спіймати. Але я ж рухаюсь квадроциклом швидко і вони не встигали перенаводитись. Бувало, що прилітало і праворуч, і ліворуч, і попереду, і позаду. Страшно, але я робив свою роботу».

Чоловік пам’ятає день, коли отримав поранення, але не пригадує, як це сталося. За його словами, відтворити події допомогло відео з нагрудної камери. На ньому – момент падіння дрона і вибух.

Місяць не приходив до тями після поранення

«Завезли боєкомплекти в Кліщіївку, їхали назад і прилетів FPV-дрон. Далі я вже нічого не пам’ятаю. Напевно через місяць прийшов до свідомості», – розповів військовослужбовець.

З фронту Василя Жданова гвинтокрилом евакуювали в Дніпропетровську лікарню. Пізніше, також гвинтокрилом, його перевезли в Київ. Цей період Василь не пам’ятає, він був у комі. Тоді, як і нині, поруч із ним була дружина Юлія.

«Наш син розумів, що тато їздить на війну, що там небезпечно. Коли він побачив, що я плачу, питає: «Мамо, тата вбили?». І його почало трусити. Я кажу: «Ні, синочку. Тата не вбили, він трішки поранений», – зауважила Юлія Жданова.

Василь Жданов розповів, що робив, коли прийшов до тями:

«Я спочатку не розумів, що зі мною і чому я лежу. Кажу їй: «Принеси мені, будь ласка, капці». Вона каже: «Навіщо тобі капці?». Відповідаю: «Як це навіщо? Я хочу на вулицю вийти». Вона каже: «Ти ж не вмієш ходити». Кажу: «Як це я не вмію ходити?». Вона розповіла, що я отримав дуже тяжке поранення”.

Нині Василь лікується в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Над його реабілітацією працює мультидисциплінарна команда.

«На заняттях я використовую метод дзеркальної терапії. Цей метод базується на тому, що ми можемо однією рукою контролювати іншу. Це нам дає зв’язок, тобто ми можемо бачити й відчувати уражену кінцівку», – зазначила асистентка ерготерапевта Софія Черниш.

За словами лікарки Єлизавети Балашової, в чоловіка спостерігається лівобічний геміпарез – порушення функцій лівої верхньої та нижньої кінцівки і ходи:

«Він дуже гарно відновлюється. У нього дуже тяжка черепно-мозкова травма. Станом на сьогодні ми бачимо його прогрес. Він для мене пацієнт-борець».

Дружина Василя Жданова поділилася, які має почуття до чоловіка:

«Я його люблю таким, яким він є і буду з ним завжди. Коли він йшов, я його дуже сильно обнімала і просила: «Тільки повернись», а він казав, що ніколи мене не залишить. Він дотримав свою обіцянку – не залишив».

27 липня Василь Жданов отримав орден «За мужність» третього ступеня від Президента України Володимира Зеленського.

Юлія ПАШКЕВИЧ, Надія КРИВКО

Фото Суспільне Рівне

  • Чому тріскаються помідори та як цьому запобігти
    Тріщини на помідорах псують їхній вигляд, прискорюють псування та роблять плоди непридатними для консервування. Через тріщини всередину потрапляють мікроби, що може призвести до втрати врожаю.

Читайте також: Госпіталь ветеранів на Рівненщині відвідав Володимир Зеленський