Платформа пам’яті «Меморіал» прагне зібрати імена й історії життя українських захисників та захисниць і цивільних жертв війни Росії проти України. Жодне ім’я не можна забутим, кожен загиблий – це втрата не лише для його рідних, але й для всієї України, для кожного з нас. За кожним числом у статистиці стоять реальні люди: зі своїми перемогами й труднощами, зі своїми мріями, планами, з десятками рідних і близьких, в серці яких залишається біль.
Пропонуємо вашій увазі історії трьох військовослужбовиць, які загинули на війні.
Яна Рихліцька
Бойова медикиня Яна Рихліцька, позивний «Яра», загинула 3 березня 2023 року під час евакуації поранених під Бахмутом на Донеччині. Місяць не дожила до свого 30-річчя.Яна народилася у Хмельницькій області. У 2015 році закінчила господарсько-правовий факультет Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Активно займалася спортом у студентські роки, займала призові місця у змаганнях. Згодом стала кандидатом у майстри спорту із самбо та дзюдо. Після випуску жила у Харкові та працювала в ІТ-сфері.Із початком повномасштабного російського вторгнення Яна спочатку займалася волонтерською діяльністю, а в травні приєдналася до лав ЗСУ. Була бойовим медиком 93-ї Окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Рятувала побратимів у гарячих точках. Товариші називали її «янголом бійців» і «дівчинкою з косичками».
«Дуже відповідальна та талановита людина. Їй завжди можна було довіритися. Знайомі Яни стверджують, що своєю роботою вона змогла врятувати десятки життів наших захисників і цивільних осіб. Вона була світлою людиною і охоче ділилася цим світлом з усіма», – зазначили в університеті, де навчалася дівчина.
«Яна була моєю подругою. Подругою і залишалась, але самої її вже нема. В свідомості ця новина все ще не має нічого спільного з поняттям реальність. В останній нашій переписці попросив її берегти себе. Ніколи цього їй не писав раніше. Дурне відчуття. Сказала, що вбережемось, бо ще купа планів попереду. Яна була талановитою і розумною. Як академічно так і по життю. Була по-справжньому доброю і чесною. У неї було все для того, щоб побудувати достойне та успішне майбутнє не на війні, але вона тихенько, без гучних заяв та промов віддала нам всю себе та своє життя. Дякую. Мав честь бути твоїм товаришем», – написав друг Владислав.
«Ти надихаєш своєю невпинною волонтерською діяльністю, своїм оптимізмом і добрими намірами, не зупинятись і допомагати військовим. Далі твій поклик душі піти добровольцем і приєднатись до лав ЗСУ. Ти ближче до своїх, твоя світла душа рятує життя. І ти все одно продовжуєш волонтерити. Неймовірна жінка! Дякуємо тобі за цей час разом, за всі врятовані життя, за ті справи, що робили в команді, за твоє бажання перемогти, за віру в наших воїнів і Україну! Ти – ГЕРОЙ. Пишаємось і любимо сильно! Обіймаємо тебе, янголе!» – від друзів Вови, Ксю і Макса. Поховали військовослужбовицю на Алеї Героїв у Вінниці. В Яни залишилися батьки і коханий.
Вікторія Дарій
Сержант Вікторія Дарій, позивний «Відьма», загинула 30 липня 2023 року під час виконання службових обов’язків у районі міста Оріхів Запорізької області. Військова померла під завалами будівлі внаслідок ворожого авіаційного удару по місцю дислокації штабу підрозділу. За 9 днів до цього захисниці виповнилося 52 роки. Вікторія народилася у місті Гірське Луганської області. Здобула фах кухаря у професійно-технічному училищі. Працювала за спеціальністю у школах і ресторанах. Любила рукоділля, дуже багато виставкових виробів зробила для Гарської багатопрофільної гімназії №12. Її роботи возили по області, де на конкурсах вони займали призові місця. Незадовго до загибелі вступила до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність військового психолога, але закінчити навчання їй не судилося. З 2018 року жінка служила у 93-й Окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» Збройних сил України. Під час повномасштабного вторгнення перевелася до 47-ої Окремої механізованої бригади «Маґура». Обійняла посаду командира взводу технічного забезпечення механізованого батальйону.
«Мамуля… Не думала, що це так рано станеться. Не уявляю життя без тебе. Ти була для мене Всесвітом. Таких людей, на жаль, у світі дуже мало. А така, як ти, була одна. Мені і моїй родині дуже пощастило, що в нас була ти – життєрадісна, усміхнена, красива, вічно молода – як зовні, так і душею. Пробивна, характерна, не боялася сказати правду в очі. Мудра і хитра, проривна Вікторія-Перемога. Усе життя ти жила сім’єю, всіх оберігала, допомагала. Завжди об’єднувала сім’ю, ніколи не давала сидіти на місці, заряджала позитивом і безмежною любов’ю. Ти була не тільки моєю Мамою, але й для багатьох із моєї родини ти була другою Мамою! Ще ти жила службою. Ти цим дихала, це було твоїм покликанням. Ти могла годинами говорити про службу та про те, які у тебе хлопчики-молодці… Мамуля, я пишаюся тобою і завжди пишалася. Ти була для мене прикладом, ти – Воїн не тільки в житті, а й у душі. Ти залишишся назавжди в наших серцях. «Відьми не старіють» – твоє гасло по життю. Ти була і будеш для нас, як Фенікс. І я вірю, що ти, як і Фенікс, перетворившись на попіл, спалахнеш і переродишся! Як Фенікс, ти розправила крила і полетіла! Слава Україні! Героям слава! Вікторії слава! Мамулі слава! Відьми не старіють!» – написала Юлія Дарій.
Захисницю поховали на Таїровському кладовищі в Одесі. Вона мріяла жити в цьому місті, тому вирішили поховати там. У Вікторії залишилися донька, сестра, інші рідні, друзі, побратими і посестри.
Віра Анатій
Молодший лейтенант Віра Анатій загинула 24 лютого 2022 року внаслідок ворожого ракетного обстрілу міста Очаків на Миколаївщині. Військова перебувала під час служби на одному з кораблів, коли в нього влучила ракета. Жінці назавжди 36 років.Віра народилася в Очакові. Навчалася у школі №1. У 2007-му закінчила Інститут педагогічної освіти Миколаївського національного університету імені Василя Сухомлинського. Того ж року одружилася. З чоловіком виховувала двох дітей. 2015 року жінка вирішила піти до війська і підписала контракт із Збройними силами України. Служила начальником групи персоналу 29-го дивізіону надводних кораблів Головної військово-морської бази «Намив» Військово-морських сил ЗСУ. Брала участь в АТО на Донбасі, тоді ж отримала офіцерське звання.24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного російського вторгнення, Віра продовжувала виконувати військовий обов’язок. Несла службу в Очакові, де й загинула. Деякий час її тіло не могли знайти.Посмертно військовій присвоєно звання лейтенант та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Ти назавжди в наших серцях. Царство Небесне, моя подружко. Вічна пам’ять», – написала Крістіна Толкачова.
«Наша рідненька, ти залишила нам нестерпний біль, сльози, смуток… Спочивай з Богом. Царство Небесне, дорогенька наша Вірочка!» – написала Любов Анатій.
- У Рівному ВПО випікали паски до Великодня
Мами з дітками, які через війну залишити рідні домівки й оселилися на Рівненщині, взяли участь у великодньому майстер-класі. Його, спільно з партнерами – представниками соціально відповідального бізнесу, організували фахівці КЗ “Денний центр соціально – психологічної допомоги” РОР. Цей комунальний…
