Вісім фактів: Чому 8 березня — день боротьби за права жінок

НВ публікує цікаву інформацію про вісім прав, які отримали жінки завдяки активності та силі наших попередниць та попередників.

Право працювати та вільно обирати професію

У 1848 році в Європі з’явилися перші організації робітниць. У Російській імперії з 1862 року почало діяти Товариство жіночої праці. А у 1864 році в Санкт-Петербурзі відкрився перший магазин рукоділля, який запрошував на роботу жінок, що було нечувано на той момент. В Україні жінки мали право вільно працювати вже після перевороту 1917 року. Але не у всіх галузях. Тільки 21 грудня 2017 року Верховна Рада України скасувала перелік із понад 450 професій, заборонених для жінок. Серед них — робота у гірничій галузі, металургії, на хімічному виробництві. Обмеження також були у військовій службі, правоохоронній діяльності, в галузях харчового виробництва, транспорту, зв’язку та сільського господарства. Наприклад, жінка не мала права водити автобус, поїзд метро. Жінка могла працювати лише стюардесою, а керувати літаком не могла.

Право навчатися

Перші жіночі початкові школи в деяких країнах Європи виникли в 16−17 ст. Мета їх була обмеженою — навчання і виховання майбутньої дружини, господині та матері. Питання доступності загальної вищої освіти для дівчат постало лише у червні 1868 р., коли cенат Лондонського університету проголосував за допуск жінок на загальний іспит, і таким чином став першим у світі університетом, який прийняв жінок. У період з 1869 по 1878 рр. понад 250 жінок здали екзамени в університеті і 139 із них отримали дипломи. З того часу почалася нова ера — вищої освіти та кращих можливостей для жінок, хоча й не відразу.

До кінця 19 століття в деяких країнах Європи вже було введене обов’язкове початкове навчання дітей обох статей, були прийняті закони про надання жінкам права на отримання середньої освіти не лише у спільних, а й у спеціальних жіночих школах. Проте дівчатка становили лише 25−30% учениць усіх шкіл (включаючи й жіночі).

Цікаво, що в Україні вже у 1911 році жінки отримали право також ставати нарівні з чоловіками професорськими стипендіатками. У цей же час з’явилися перші в Україні докторки наук: філолог Софія Щеглова в 1915 році склала магістерські іспити, а в 1918 році стала однією з перших жінок, які захистили у Київському університеті магістерську дисертацію з фаху російська мова та література (але на українську тематику), високо оцінену фахівцями.

Однак, незважаючи на відкритість вищої освіти та наукових ступенів для жінок ще з початку XX століття, Україна й досі не поборола дискримінаційний та стереотипний підхід до вивчення деяких шкільних предметів. Наприклад, курс «трудового навчання» й досі часто має чіткий гендерний поділ: дівчатка навчаються готувати і шити, а хлопці – майструвати стільці.

Право носити штани

Якщо на Сході шаровари давно були частиною жіночих костюмів, то у Європі та Західному світі штани були табу для жінок аж до початку XX століття. А в Парижі лише у 2010 році офіційно скасували застарілий закон, який встановлював жіночий дрес-код та забороняв одягати штани.

В Україні й досі дійсний наказ 155 Секретаріату Кабінету Міністрів України від 2010 року про затвердження вимог до зовнішнього вигляду працівників, у якому жінкам рекомендують таке: «не варто зловживати брючними костюмами і брюками». Вперше офіційно жінкам дозволили одягати штани лише у 1892 році тільки для катання на велосипеді. В інших випадках — лише спідниці і корсети.

Сьогодні, завдяки старанням наших попередниць, ми можемо обирати, носити нам спідниці і сукні чи штани.

Право на розлучення

Закон, що дозволяв жінці користуватися правом на розлучення на однакових підставах з чоловіком, було прийнято лише у 1937 році.

В Україні можливість розлучення часто регулювалася звичаєм або релігійними нормами.

На початку XX століття шлюб припинявся лише у разі смерті одного з подружжя, тоді дозволявся вступ у новий шлюб. Щодо можливості розірвання шлюбу, то його умови були настільки обмежені, що це була майже заборона. Шлюб міг бути розірваний лише духовним судом на прохання одного з подружжя у визначених випадках, але ініціювати це могли обоє. Слід наголосити, що дуже мала вірогідність розірвання шлюбу у ті роки була зумовлена не лише законодавством, а й різким осудом церкви, громади, всього сімейного та соціального оточення. Вважалося, що розлучення є відхиленням від соціально прийнятних норм поведінки. Тому розірвати шлюб могли дозволити собі лише представники вищих соціальних верств населення, які були економічно і соціально захищені.

Право обирати та бути обраною в органи влади

Зараз у це важко повірити, але ще якихось 100 років тому у жінки не було жодних політичних та громадянських прав.

Першою країною, де жінки отримали право голосувати, стала Нова Зеландія — це був 1893 рік. Перші жінки-депутатки були обрані до парламенту у Фінляндії в 1906 році. На те, щоб уся Європа визнала громадянські права жінок, пішло більше 70 років. У Швейцарії жінки отримали право голосувати на виборах федерального рівня лише у 1973 році, у Португалії – в 1974-му.

У Російській імперії жінки отримали виборче право після революції 1917 року.

Першою жінкою, яка очолила країну внаслідок всенародного голосування, стала у 1980 році президент Ісландії Вігдіс Фіннбогадоттір.

В Україні жінки отримали виборчі права 19 березня (за новим стилем це 1 квітня) 1917 року.

Право розпоряджатися своєю власністю

До середини XX століття у Великобританії жінка, стаючи дружиною, втрачала право на своє ж майно, вона не могла вступати в договірні взаємини, укладати договори та навіть складати заповіт без дозволу чоловіка. Ще у 1960-х роках для того, щоб відкрити рахунок у банку, жінка мала надати письмовий дозвіл від чоловіка. Лише у 1975 році англійські жінки отримали право відкривати рахунки в банках на своє ім’я та розпоряджатися своїм майном.

Право розпоряджатися своїм тілом

Відмінна риса сучасного світу — масштабний рух зі звільнення особистості від різних культурних, релігійних та соціальних стереотипів. Значна частина цього процесу пов’язана з набуттям жінками репродуктивної свободи. Це означає, що жінці повертається право розпоряджатися власним тілом: жити таким сексуальним життям, яке їй підходить, і самостійно приймати рішення про готовність завагітніти або перервати небажану вагітність.

Від початку XXI століття в Україні рівень застосування контрацепції як альтернативи небажаної вагітності збільшився, однак, згідно зі звітом 2010 року, спостерігається надзвичайно високий рівень застосування засобів екстреного попередження небажаної вагітності.

Вперше право на знеболювання під час пологів з’явилося в жінок у 1853 році – завдяки британській королеві Вікторії, яка зважилася застосувати хлороформ під час пологів. Вдалий експеримент відкрив можливість застосування знеболювання для інших породіль.

Надання права на захист гідності домоглися американки в 1986 році, коли Верховний суд США постановив, що сексуальна агресія або неналежна поведінка щодо жінок на робочому місці є актом дискримінації.

Право брати участь у спортивних заходах

У 1967 році 20-річна студентка Катрін Швітцер стала першою жінкою, яка офіційно взяла участь у Бостонському біговому марафоні. На той час жінкам не дозволяли брати участь у марафонах, однак вона зареєструвалася під іменем К. В. Швітцер, яке могло б належати як жінці, так і чоловікові.

Під час забігу організатор марафону Джон Семпл спробував силою прибрати Катрін з бігової траси і попросив її «повернути номер і забратися з марафону якнайдалі».

Історія доступності для жінок Олімпійських ігор почалася не набагато раніше.

На давньогрецькі Олімпійські ігри допускалися лише атлети-чоловіки. Але й перші сучасні Ігри в Афінах у 1896 році відбулися без участі жінок. Барон П’єр де Кубертен, організатор Ігор, вважав, що участь жінок-спортсменок була б «непрактичною, нецікавою, неестетичною і непристойною». Але вже на наступних Іграх у Парижі в 1900 році, незважаючи на протести де Кубертена, з 997 учасників 19 були жінками — вони змагалися в тенісі і гольфі. Першою олімпійською чемпіонкою стала англійка Шарлотта Купер, яка виграла тенісний турнір.

Першою українською олімпійською чемпіонкою стала чемпіонка зі спортивної гімнастики Ніна Бочарова (1952 р., Хельсінкі), а у складі Незалежної команди України — фігуристка Оксана Баюл (1994 р., Ліллехаммер).