Важкий спадок бездуховності залишився від колишнього режиму: наркоманія, алкоголізм, тютюнопаління, убивства, шахрайство, розпуста…
Дійшло вже до того, що через агресію, непослух, бійки і так звані «стрілки» серед однокласників подекуди у школах вирішили запровадити чергування охоронців. Але хіба можна змінити ситуацію на краще, якщо такого охоронця приставити навіть до кожного учня? Думаю, що ні! А все від того, що немає в дітей страху Господнього.
Мовчали про Бога 70 років при тоталітарній системі. Тоді, в часи войовничого атеїзму, одним розчерком пера був викинутий із навчальних закладів Закон Божий, знищений цвіт нації: священство та інтелігенцію. Конституція 1936 року все це скріпила своїм законом. У результаті мало місце відступництво від Бога, що спричинило занепад моралі. Багатьом тоді вдалося в той чи інший спосіб нав’язати думку, що релігія – це для народу опіум. Останній тепер став справжньою проказою для нащадків колишніх ідеологів, котрі висунули такий лозунг проти Істини. Взяли меча до рук – від нього і гинуть… Та й зараз до населення надто кволо доноситься інформація про те, що «…вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23).
У новій Конституції України 1996 року закладені деякі спроби повернення до релігії, зокрема стаття «Про свободу віросповідань». Храми відкриті щодня, ніхто за руку не хапає, не переслідує, не звільняє з роботи за релігійні переконання. Та поки що каменем спотикання є стаття 33 Конституції, згідно з якою «Церква і релігійні організації відділені від держави, а школа – від церкви». Уявляю це так: тіло – держава, душа – церква, дух – школа. От і виховується молоде покоління, як тіло без душі та духу. Звідси всі наші біди і негаразди. Бо що може тіло, коли воно – порох? Вимирає нація, як було провіщено: «Погине народ Мій за те, що не має знання» (Ос. 4:6).
Чи можливо відродити Дух Божий у школах? І якщо так, то яким чином? З приводу цієї проблеми академік Толочко дав таку підказку: «Так само розчерком пера повернути в школи Закон Божий». Але хто б узяв на себе таку сміливість, адже стаття 35 Конституції стоїть на сторожі? А вона – це, з іншого боку, заслін усім, хто претендує на перевагу своєї проповіді у навчальних закладах. Розуміючи, що свого часу ми без Бога стали на порозі провалля, щоб якось заповнити цей вакуум, справжні подвижники духовного відродження краю вирішили ввести в школах уроки християнської етики. І як колись Мойсей виводив єврейський народ із єгипетської неволі, так на теренах Полісся наша Аlmа Маtег – Національний університет «Острозька Академія» – стала спочатку осередком, а далі базою вивчення нового предмету – християнської етики.
Під прапор християнства на Рівненщині стало спочатку близько півсотні освітян. Це були вчителі-предметники, християни з рекомендаціями від священників. Проводились конференції, затверджено новостворені підручники, священнослужителями і педагогами прийняті програми. Та уроки в школах проводилися дуже рідко, в окремих класах. А далі їх запровадили, як факультативи. Тобто необов’язкові для відвідування. Пояснювалося це тим, що декотрі з батьків не бажали, щоб їхніх дітей у такий спосіб навчали Слова Божого. Вважаю, що настав час нам усвідомити: «Всі наукові знання, якщо вони не осяяні світлом Богопізнання, втрачають своє істинне значення, свою суть і свою ціль» («Закон Божий»). Наука дає поняття, як відбувається життя, релігія ж спрямовує науку шляхом Істини і дає відповідь на запитання: для чого людина живе?» Отож християнська етика, як Марія перед народженням Ісуса у Вифлеємі понад 2000 років тому, наповнена знаннями, любов’ю, миром, стоїть біля дверей ваших навчальних закладів і стукає. Залишимо її за порогом – не будуть наші діти кохатися у супостатах світу цього. Відчинимо їй – виховаємо молодь з Богом у серці, відродиться Дух Божий у школах і відповідно – духовність усього народу.
Галина БАРАБОЛЯ, сімейний лікар ЦПМСД «Ювілейний», учитель християнської етики