Діти у Рівному в уяві вже відновлюють зруйновані рідні міста – все те, що для них дороге і цінне.
На своїй «карті мрій» на одному з арттерапевтичних занять малолітня дівчинка з Донбасу, яка нині з батьками проживає у Рівному, намалювала, здавалося б, звичайну іграшку. Втім, на превелике здивування дорослих, котрі прийшли за дитиною, виявилося, що дочка зобразила на аркуші паперу плюшевого ведмедика, якого через поспішну евакуацію залишили в окупованому рашистами місті. Вочевидь дівчинка дуже сумувала за своїм найкращим другом, з яким завжди гралася вдома. Тому понад усе мріяла знову зустрітися з ним. Перше, що вирішили батьки, піти у магазин і купити дочці такого ж ведмедика, аби повернути дитині шматочок втраченого через війну щасливого дитинства.
– Подібних історій, коли самі діти допомагають батькам розв’язати їхні недитячі проблеми, – безліч, – розповідає координатор реалізації в Рівному проєкту «СпівДія заради Дітей» Ольга ІГНАТЬЄВА. – Створюючи з дітками Карту мрій ми з’ясували, що вони живуть звичайними банальними речами. Найбільше, про що мріють дітки, які приїхали до Рівного з окупованих територій, – це повернутися додому. Вони описують, що будуть там робити та найчастіше. У нас, скажімо, є заняття, на якому вони відновлюють зруйновані рідні міста. Робимо аплікацію в 3D форматі (для молодших вона простіша, для старших – складніша), де треба розмалювати чорно-білу розмальовку і створити композицію живого міста. Кожен додає туди своїх емоцій. У нас були Маріуполь, Херсон, Харків, Миколаїв. Вони для кожної дитинки мають бути веселковими. І коли діти їх показують, то кажуть: «Мій Маріуполь!» А мами розповідають, що у них там нічого не вціліло, вони ледь врятувалися. Та дітки в уяві вже відновили рідне місто, все те, що для них дороге і цінне. Вони не зациклюються на тому, що відбулося, а живуть тим, чого хочуть. Воістину, все спочатку відбувається в наших головах і мріях. Діти мріють і візуалізують.
Над реалізацією проєкту «СпівДія заради Дітей» у Рівному, зі слів Ольги Ігнатьєвої, працює команда з чотирьох менторів: психолога, психотерапевта, арттерапевт і молодіжна працівниця.
– Працюємо з дітками від 5 до 12 років, – веде далі координатор проєкту. – Заняття, які відбуваються протягом місяця двічі на тиждень, абсолютно безкоштовні. Програма реалізується коштом ЮНІСЕФ і Міністерства молоді і сім’ї. Крім того, проводяться майстер-класи та відкриті заняття. Підшуковуємо різноманітні актуальні теми, які були б цікавими для дітей і допомагали б їм трохи відволіктися від війни, набувати нових навичок і вмінь. Але найголовніша мета – це психоемоційна підтримка дітей. Через нейтральні теми. Як, для прикладу, «Всесвіт у тобі» або «Зоотропіліс». Намагаємося надати емоційно-психологічну підтримку. Стараємося побачити, чи є у дитини проблеми та знайти шляхи їх вирішення. Підказати батькам, як із цим можна працювати.
Провідною темою занять, як зауважила Ольга Ігнатьєва, є безпека. Найважливіше для дітей зараз – знати, як поводити себе під час повітряної тривоги. Як не стати жертвою міни, чого слід остерігатися в побуті. Як будувати стосунки з однолітками та оточуючими. А ще – навчитися просити при необхідності про допомогу, спілкуватися один з одним, уміти озвучити свої потреби, самостійно знайти шляхи їх вирішення.
– Найбільша проблема сьогодні в тому, що діти дуже мало перебувають у контакті між собою, – наголошує координаторка проєкту. – Вони здебільшого спілкуються в онлайні. І це стосується не тільки навчання в школі. Саме такі дітки потребують соціалізації. Тому вчимо діток, які приїхали до нас у Рівне, комунікувати з місцевими, а нашим знаходити друзів. Натомість батьки, допоки діти на заняттях, мають дві вільні години на розв’язання своїх питань.
Результати проєкту «СпівДія заради Дітей» перевершують всі очікування. Про це свідчать відгуки. Один із батьків подякував Ользі Ігнатьєвій за заняття, які повернули його дитину до звичайного життя. Сидячи днями у квартирі, де туляться дві сім’ї, син дуже нудьгував і сумував. Адже поруч не було ровесників, з якими він міг би поспілкуватися і погратися. Нині, відвідуючи заняття, хлопчик завів собі друзів. Тепер він повертається додому радісним і натхненним. А відтак оживає вся сім’я.
– Навчаючи дітей, ми самі вчимося, – каже Ольга Ігнатьєва. – Скажімо, помітили зміни, що відбуваються нині в соціумі. Якщо раніше психологи зазначали, що потрібна психоемоційна підтримка дитини з боку батьків, то зараз, під час війни, спостерігаємо іншу картину: діти допомагають батькам. Вони більш гнучкі та адаптивні. Так, вони переживають усі ці події, як і батьки. Але набагато швидше призвичаюються до нових реалій. Своєю стабільністю вони допомагають врівноважуватися мамам і сім’ям загалом. Таким чином відбувається зворотний ефект. Виходить, що (працюючи з дітками) ми допомагаємо й батькам.
Нині Ольга Ігнатьєва планує налагодити співпрацю в рамках проєкту «СпівДія заради Дітей» з освітніми закладами. Відтак розроблено кілька програм, поміж яких «Про безпеку дбаємо – Україну розвиваємо», «Життя плануй – Україну будуй», «Безпека з песиком Патроном» та інші.
– Це такі заходи, – каже вона, – які можемо організувати у навчальному закладі. Оскільки ми більше налаштовані на практичний ефект, то прагнемо навчити дітей потрібних навичок.
Заняття проводяться в офісі на вул. Ст. Бандери, 62. Нові групи набираються щомісяця або безпосередньо у навчальному закладі. Отож всі зацікавлені можуть звертатися до Ольги Ігнатьєвої за телефоном 097 3303100.
Василь ГЕРУС