Чому не п’ємо і не куримо: про ставлення повстанців до пияцтва.
Пропонуємо уривки зі статті про ставлення до пияцтва і куріння героїв-повстанців, учасників національно-визвольної боротьби ОУН і УПА. Вона була опублікована у підпільному виданні для молоді Львівщини «На чатах» (ч. 1 за 1946 р.). Автор невідомий, але редактором журналу в той час був, імовірно, провідник Львівського краю Зиновій Тершаковець – «Федір» (пластун-розвідник, 7 курінь ім. Князя Лева у Львові).
Основні положення цієї статті не втратили актуальности і сьогодні (подано мовою оригіналу).
Ухо п’яного раба не чує брязкоту кайдан
Великі дні, велика доба вимагають сильних вольових людей, бо тільки такі можуть повалити старий дряхливий лад і побудувати новий, кращий. Таку переломову добу переживає нині українська нація. І тому треба нам скріпити свої духові вартості, треба великого напруження волі кожної одиниці зокрема і всего загалу, щоб могти успішно боротися з ворогом і перемагати. Про це знає і ворог, знає Москва, що протягом довгих віків намагалася знищити наші духові вартості, заломити нас морально, щоб тим легше держати нас в свойому ярмі. Тому, між іншим, старається масово поширити серед поневоленого народу уживання алькоголю і тютюну, щоб тими отруями ломити одиниці й послаблювати відпорність цілого народу. Нещасний раб, що шукає забуття в горілці, що пошарпані нерви хоче втихомирити папіроскою – мов сліпець, не бачить, що довкруги нього діється, не може знайти стежки серед манівців. Він не бачить ганьби неволі, не чує брязкоту кайдан і не розуміє, що за простягненим келишком «водки» криється грабіжницька рука ворога, що витягне з нього всі життьові сили враз з останньою каплею крови. А навіть коли й добачає це все, не знаходить вже в собі сили, щоб вирватись з грязюки.
Ці методи вороґа не перші в історії поневолення України!
Та щоб справді позбутися лиха, треба було нищити корені зла в душах самих таки українців. За те взялося Товариство «Відродження», коло якого гуртувалися тисячі молоді й старших громадян, за те взялася ОУН, що в 1932 році проголосила акцію бойкоту тютюну і горілки. Ще в українському Пласті закон і честь пластуна не дозволяли пити, ані курити, і він точно цього перестерігався. Це ж відрізняло його від інших, ставило в ряди тих, що вміли панувати над собою.
Сьогодні, коли тверда дійсність ставить до української молоді більші як коли-небудь вимоги, вона мусить стати на висоті свойого завдання відчути ритм бойових днів, що кидають клич: «До бою за велику українську духовість, за високу мораль і героїчний труд молодих в ім’я кращого завтра!
Віталій ПОРОВЧУК, капелан Пласту