З початку російського вторгнення в Україну студентство і викладачі Острозької академії дають відсіч ворогові на всіх фронтах. У лавах Збройних Сил України служить добровольцем Сергій Рудько, викладач і завідувач кафедри регіональних студій. Він і нині з фронту проводить лекції для своїх студентів.
Чоловік розповів, що до початку широкомасштабної війни мав чимало планів по роботі. За тиждень до вторгнення саме пройшов відбір на курс американістики для викладачів з України від колег зі США. Мав на початку березня подати документи на продовження членства в галузевій експертній раді НАЗЯВО, де був експертом майже три роки. Планував заходи з профорієнтації нової магістерської програми «Євроатлантичні студії». Тим часом у друкарні вийшов його туристичний путівник «Острог». Були заплановані презентації. Науковець також працював над двома рукописами нових книжок про самостійні мандри і зовнішню політику країн Північної Європи.
Як вирушив на фронт
У перші дні війни нескінченний потік страшних новин діяв на нерви і погіршував психологічний стан. Сергій Рудько каже, що не міг сидіти й чекати, хотів бути потрібним. Тому звернувся до військкомату, хоч і не мав попереднього військового досвіду. За кілька днів зателефонували.
– На полігоні нам видали дуже хорошої якості форму, але потрібно було докупити важливі речі й амуніцію, – розповідає викладач. – Частина з них коштує недешево. Я звернувся в університет по допомогу. Проректор Дмитро Шевчук відразу поширив оголошення й рахунок для збору коштів серед академічної спільноти. Мені передали «розгрузку», термобілизну, каремат, спальний мішок, сухе харчування, засоби гігієни, деякі ліки та інші речі першої необхідності. Що важливо, Острозька академія також передала прилад нічного бачення, дуже потрібний для мого підрозділу. Пізніше помічник ректора з франдрайзингу Едуард Балашов сконтактував із організацією «Ukrainian Congress Committee of Ukraine (Capital District Branch)» у штаті Нью-Йорк. Тут хочу зразу подякувати Едуарду, а також д-ру Андрію Барану, пані Оксані Лупе та всім членам UCCU Столичного відділку штату Нью-Йорк. За передані ними гроші мої друзі з Запоріжжя, волонтери Ольга Білинська і Юрій Васильєв купили якісний бронежилет, хорошу каску, тактичні окуляри і навушники та інше спорядження. До речі, ми познайомилися з Ольгою і Юрієм під час їхньої подорожі через Острог, після чого я запросив їх прочитати лекцію для студентів свого курсу «Мандруй самостійно. Принципи і лайфгаки самостійного туризму». А тепер вони допомагають українській армії. Також фінансову допомогу для мене й мого підрозділу зібрали студенти, викладачі академії та їхні рідні. Було приємно прочитати в описах банківських переказів такі фрази, як «Студенти з вами» і «Одному з кращих педагогів у моєму житті!». Тож я вдячний усім за підтримку.
Лекції з фронту: поєднати непоєднуване
Сергій рудько не покинув викладання, відправившись на фронт. Це не завжди просто, бо погано ловить інтернет і то переважно в складнодоступних місцях, коли ціле заняття доводиться сидіти на одній нозі. «Нерідко з’являються термінові завдання, накази, а ще постійно повітряні тривоги. Тому графік має бути максимально гнучкий. У межах курсу ми працюємо на багатьох платформах: спілкуємося зі студентами в Telegram-чаті, завдання перевіряю в Moodle, відеозаписи лекцій скидаю на свій Youtube-канал, а онлайн-зустрічі проводжу в Google Meet», – розповідає викладач.
Так само вдається виконувати обов’язки завідувача кафедри, експерта з освітніх програм.
Чому важливо викладати і вчитися під час війни
– Багато студентів пишуть мені «Слава Україні!», «раді, що у вас все добре». Під час лекцій постійно цікавляться, як я, висловлюють слова підтримки. Студенти з моєї кафедри регіональних студій постійно пишуть, що дуже чекають мене на парах на кампусі Острозької академії.
Мені критично важливо не втрачати зв’язок зі справою свого життя, студентами й університетом. Викладаю дев’ятнадцять років і дуже люблю свою професію, це моє покликання, «сродна праця». Викладання допомагає врівноважити фізичне навантаження в армії інтелектуальною роботою, відволіктися від військової рутини і тривожних думок, недобрих новин. Завдяки дистанційному навчанню я продовжую працювати в університеті, спілкуватися зі студентами, передавати їм свій досвід, мотивувати своїм прикладом до наполегливого навчання. Я їм завжди кажу: «Ви маєте робити свою роботу. Ваша робота зараз – учитися. Це ваш внесок у перемогу!».
Джерело: https://www.oa.edu.ua/