Ціна контрнаступу: історії трьох захисників України, що полягли у боях за Херсонщину 

Діліться корисною інформацією з друзями:

Платформа пам’яті Меморіал прагне зібрати імена та історії життя усіх захисників та захисниць України, що віддали життя у війні Росії проти України. Жодне ім’я не може бути забутим, кожен загиблий – це втрата не лише для його рідних, але й для всієї України, для кожного з нас. 

Розповідаємо чим жили та про що мріяли троє загиблих захисників України, що брали участь у наступі українського війська на окуповану Херсонщину. 

7 днів у ТелеграміСвіжі новини для тих, у кого мало часу

Новини які не потрапили на сайт ми розміщуємо в Телеграмі

Ігор Шаульський, 27 років. Загинув 8 вересня  

Ігор народився у селі Василівка Одеської області. Закінчив Одеський морехідний фаховий коледж морського та рибопромислового флоту та здобув фах судноводія. Однак ця професія йому була не до душі, тому Ігор став кальянним майстром. Він був досить відомим В Україні, брав участь у кальянних виставках та заходах, навіть на міжнародному рівні. 

У 2018-2020 роках Ігор проходив військову службу, паралельно здобував додаткову професію у сфері IT та мав великі плани на життя.

Після початку повномасштабної війни військовослужбовець пішов служити навідником у 35-ту окрему бригаду морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.

«Як він сміявся та жартував… Яка в нього була спрага до життя. Дуже рідко зустрічаються настільки відкриті та фантастичні люди. Він завжди був героєм. Коли почалася війна, він взяв до рук зброю замість кальянів та з власної ініціативи пішов захищати Україну, як справжній чоловік. Герой з великої літери», – розповіла подруга і колега загиблого Маргарита.

Поховали захисника в Одесі. В Ігоря залишилися тітка та 8-річна сестра.

Ольга Сімонова, 34 роки. Загинула 13 вересня 

Ольга народилася у російському Челябінську. Була спортсменкою, виступала на міжнародних змаганнях. Є майстром спорту та кандидатом у майстри одразу з кількох видів спорту. Жінка займалася контактним карате, джиу-джитсу, рукопашним боєм, спортивним туризмом, скелелазінням, бігом, баскетболом, їздила на велосипеді, каталася на лижах і сноуборді. Наприкінці осені 2014-го жінка купила квиток до України та вирішила не повертатися більше до рідної Росії.

У 2015-му Ольга потрапила до волонтерської медичної служби. Швидко зрозуміла, що це не її – хотіла саме воювати, тож почала виїжджати на війну у складі добробатів. 

Згодом спробувала знайти себе у цивільному житті в Києві, але відчувала – все ж не те. У 2016 році жінка уклала контракт на службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служила у розвідці.

У 2017-му Ольга Сімонова стала першим чинним іноземцем-військовослужбовцем, яка отримала громадянство України. Пройшла навчання в «Десні», де стала кращим стрільцем на курсі, та здобула фах командира БМП.

Ольга ненавиділа фемінітиви в армії та чудово вивчила українську мову. Вона була веселою, розумною, чесною та, як кажуть побратими, справжньою. Вона любила тварин та намагалася опікуватися ними на фронті, знайти їм дім. Кішку Пушу з Донбасу вона залишила собі. Пізніше Ольга вдруге спробувала повернутися до цивільного життя. Купила квартиру у Києві, машину, завела собаку.

Повернутись на фронт жінку змусила повномасштабна війна. Тепер вже востаннє.

«Оль, ти завжди мала бути в авангарді. І ти була в авангарді. На передовій. Зі своєю хворою шиєю, своїм ластовинням (абсолютно чудовим), коротким рудим волоссям і сміхом. І своєю такою галицькою українською. Оль, я не можу говорити про тебе в минулому часі. Бо такі, як ти, не йдуть», – написала журналістка Анастасія Федченко.

Георгій Липський, 27 років. Загинув 29 серпня 

Георгій був відомим на рідній Одещині місцевим активістом: волонтером та співзасновником ГО «Закон природи». Певний час займався приватним підприємництвом, а у 2020 році балотувався до Одеської міської ради як представник партії «Національний корпус».

З початком повномасштабної війни Георгій приєднався до підрозділу «Химера» у складі 126-ї окремої бригади територіальної оборони Одеси. Після підготовки на полігоні разом з побратимами вирушив на Херсонський напрямок. 

Був командиром відділення, двічі отримав поранення, однак не залишив передову. Навіть у гарячих точках боєць переймався безхатніми тваринами та намагався їх рятувати.

Після закінчення війни Липський планував розробити екологічний проєкт відновлення природи України й надалі рятувати тварин.

«Окупант прийшов на нашу землю і для того, щоб врятувати всіх тварин в країні, треба мати цю країну», – говорив Георгій.

«Жора був унікальною людиною! Хоробрий, відважний, мужній, добрий. Навіть знаходячись на позиціях продовжував рятувати тварин і птахів. Справжній воїн, цвіт української нації», – розповів близький друг.

«Завдяки Георгію його товариші, його побратими змогли виконати бойове завдання. Не дивлячись на те, що Георгій прийшов до ЗСУ солдатом, він гарно ніс службу, був зразковим військовослужбовцем і отримав звання молодшого сержанта» – розповів побратим Микола Павленко.

Поховали захисника на рідній Одещині.

Наталія СОЛОВЙОВА

Росія вбила тисячі наших співвітчизників, допоможіть Меморіалу розказати історії кожного. Для цього потрібно лише заповнити відповідну інформацію про ваших загиблих рідних, друзів чи знайомих у формах:

Для загиблих військових: https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6

Для цивільних жертв: https://forms.gle/dR3P4EUWd2VVbM7Q6

Google Docs: Sign-in