На вулиці Гетьмана Полуботка у Рівному два рази на рік цвітуть каштани: спочатку ранньою весною, а вже вдруге – у вересні.
Таку незвичну красу рівненська пенсіонерка Ганна Сулима спостерігає вже п’ятий рік. Може, й раніше таке було, та не впадало в очі.
– Вийду на балкон і любуюся ними. Ще не опали плоди і листя, а «свічки» вже знову біліють,– каже пані Ганна.
У дворі її п’ятиповерхівки теж є каштани, але не цвітуть, можливо, затінок від будівлі не дає, а от на Полуботка квітують і радують її душу. При цьому жіночка журиться, що невдовзі каштани пропадуть геть.
Якось з програми по телевізору вона дізналася, що нині каштани в Україні всі заражені, і якщо їх не лікувати, то скоро ці красиві дерева зникнуть із Землі. Врятувати їх ще можна, якщо придбати спеціальні ліки (з розрахунку на одне дерево вони коштують 20–40 грн). Тож жінка зізнається, що пожертвувала б, не роздумуючи, пенсії на «свої» каштани.
– Я б через це не вмерла! Можливо б, якогось цукерка не з’їла чи ще щось, але для такої важливої справи зекономила б! – запевняє старенька.
Це притому, що статки у 82-річної пенсіонерки не надто великі – всього дві тисячі гривень з мізерним хвостиком на місяць! Жінка 40 років відпрацювала на водоканалі контролером абонентної служби.
Чоловік пані Ганни декілька років тому помер, тож проживає вона сама. Її син з перших днів був на ліквідації Чорнобильської АЕС, бо саме закінчив навчання на військовій кафедрі. Йому судилося пережити те пекло. Не маючи стажу, у нього не склалося з пенсією, нарахували десь до двох тисяч гривень. Тож, як здоров’я дозволяє, підпрацьовує на будівництві. Також пані Ганна має ще й доньку, яка зі своєю сім’єю мешкає окремо.
Щойно жінка згадала про проблеми, як по її щоці прокотилася сльоза, та вона відразу оговталася і почала запевняти, що це все не страшно і їй є чим радіти, адже онук з АТО повернувся живим.
Аби я повірила, що у неї все гаразд, навіть запрошувала заглянути в холодильник, мовляв, там є масло, сметана, наліплені пельмені… Зізнається, що на продукти заробляє, допомагаючи знайомим порати на городі. Тож хтось яблуками, хтось малиною віддячить.
Ганна Сулима дякує Богові, що є здоров’я, а якщо почувається зле, то «витягує» себе з лещат недуги народними засобами, бо нині ліки дорогі. При цьому щоранку за порадою свого терапевта пані Ганна вживає пігулки для розрідження крові. 100 пігулок коштують трохи більш як 100 гривень, та пити їх треба по пів таблетки, тож вистачає надовго.
Та що там вона? Немає їй на що жалітися, а як згинуть каштани, то біда буде. Тож дивиться на їхній чистий, не для всіх помітний цвіт, і тихо благає: «Каштани, тримайтеся!»
Оксана ПИЦЬКА