З тих пір, як сталися описані події, минуло майже сім років. Тоді на невеличкій водоймі на території, вочевидь, уже колишнього ДП «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Здолбунівський держлісгосп», оселилися лебеді. І не було практично жодного дня, щоб тодішній директор підприємства Володимир Степанович Климчук не навідався до своїх пернатих підопічних. Візьме шматок-другий хліба та й прямує до копанки, а птахи, ще віддаля відчувши його наближення, починають на воді свій хоровод.
– Це вони так свою приязнь висловлюють, – розповідав Володимир Степанович, – а до чужих птахи доволі агресивні. До речі, навіть до своїх побратимів…
Перші два лебеді, зі слів Володимира Климчука, у лісівників з’явилися з подачі селищного голови Мізоча Богдана Похилюка.
– Зателефонував Богдан Юрійович і питає: чи не хочете взяти на виховання пару лебедів, – повідав Володимир Климчук. – Виявилося, що здорові подалися у вир, а двоє з покаліченими крилами залишилися на місцевому ставку. Отож, зловили їх, забрали на зиму, прогодували. Лебеді й оселилися на озерці підприємства.
Птахів доглядали усі: хто шматок хліба принесе, хто зерна в кормушку підсипле. Через рік з’явився ще один лебідь, який самотньо блукав Мізочем.
– Цілком здоровий, чого він не полетів з іншими – загадка, – дивувався Володимир Климчук. – Зрештою, зловили і цього красеня. Шкодували, що немає самки, всі три – самці. Якби була самка, мали б потомство. Коли раптом нам повідомили, що десь в Острозькому районі поранили лебедя, до того ж, запевнили, що це самка. Поїхали, забрали. Мовляв, де троє, нехай буде й четверо. Та наступного дня цього лебедя вбили. Видно, це був четвертий самець. А це вже для них конкурент. От вам і суворі закони природи…
Лісові мешканці і їх повадки
Слово за слово, розговорилися про лісових мешканців, їх повадки.
– Що сказати про звірів, – замислившись, мовив Володимир Степанович. – Знаєте, був такий період, що в лісі не було кабанів, тому змушені були зводити вольєр і розводити їх. Завозили цілими виводками. Скажімо, вивела свиноматка, підросли поросята – і на ліс випустили. То зараз їх, слава Богу, розвелося стільки, що немає потреби розводити. Місця сприятливі. Кабанові що треба? Корм, вода. Все це є. Кізок у наших лісах теж багато. Появилися (правда, боюся казати, щоб люди менше знали) лосі. Принаймні наші лісники розповідали, що угіддями ходить пара дорослих. Якщо є пара, то є шанс, що буде потомство. Олені, не знаю наскільки це правда, але лісники доповідали, що з’явилися й олені. Начебто з Тернопільщини, де є мисливське господарство, до нас прийшли.
– Які ще, окрім згаданих кабанів, козуль та лосів, звірі живуть у здолбунівських лісах?
– Лосів, як я вже казав, – мало. Хоча колись була велика популяція, тому дозволили промисловий відстріл. З одного боку, їх треба було відстрілювати, бо вони нищили ліс. Якщо лось, скажімо, зайшов на молоду посадку, він обкушує вершки молоденьких дерев, тож хорошого лісу там уже не буде. Але, як завжди, перестаралися. Є чимала популяція лиса, але в лісі його мало, бо він в основному тримається на полях.
- Реєстрація на ЗНО на Рівненщині стартує 3 лютого
- Кожен шостий учитель Рівного може залишитися без роботи
Небагато і зайців, бо вони також йдуть на поле, де в них раціон харчування багатший. Зайцеві, щоправда, перепадає і на полі, де його підстерігає лисиця, і в лісі, де на нього полюють шуліки. Останніх, до речі, розвелося стільки, що фактично знищують маленьких зайченят. Маємо вовка, який оселився в урочищі Майдан, це в Гурбах за монастирем. Що цікаво, він жодного разу не попався мисливцям. Отакий хитрющий звір, видно старший. А оце, було, задер козу, залишки якої знайшли люди. Але це його хліб, він санітар. Видно, була якась слабенька тварина, бо інакше він її не зловив би.
– Не раз доводилося чути про появу в Здолбунівському районі скажених лисиць. Їх справді тут багато?
– Пригоди зі скаженими лисами в основному в селах трапляються. Хворого лиса відразу видно. Якщо хворий, то він кошлатий, а якщо біжить, і за ним хвіст на метр – то він не хворий.
– Володимире Степановичу, так і кортить запитати про чупакабру, яка, ні-ні, та й тримає в страху весь Здолбунівський район.
– Знаєте, не вірю в це. У Мізочі було таке, що то там кролів забрали, то ще десь. Як з’ясувалося, це злісний собака, знаєте є такий хитрюга, вміє царапати, відкривати дверцята. А в П’ятигорах був випадок, що начебто на людину накинувся, але мені чогось навіть не хочеться вірити в це. Та й взагалі вести мову про всілякі нісенітниці.
Василь ГЕРУС
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»