Соціальних працівників часто називають янголами-охоронцями. Бо ця робота – це вияв милосердя, творення добра та турбота про ближнього не тільки через службові обов’язки, а й за велінням совісті та покликанням душі. Саме тому соціальний робітник – не лише професія, це покликання, найвищою нагородою за яке є людська повага та вдячність.
Професія соціального робітника досить складна. До соціальної роботи треба підходити звичайно ж зі знанням і розумінням, та, безумовно, зі співчуттям, гарячим серцем, неймовірним терпінням і вмінням викликати довіру.
Соціальні працівники – як янголи-охоронці
Щоб обслуговувати підопічних, соціальний робітник має бути психологом, медичною сестрою, юристом, кухарем, економістом і головне – доброю людиною. Соціальні працівники – як янголи-охоронці, які приходять до людини в найтяжчі моменти її життя. Соціальний робітник – це та особа, яка постає між людиною та її проблемами.
Своєю увагою, турботою, допомогою повертає людину до повноцінного життя, підтримує у кризових ситуаціях і вселяє впевненість у подальшому житті. Наші соціальні робітники високу відповідальність перед суспільством за долю людей, які довірили свої проблеми та які потребують допомоги.
У соціальних робітників день розписаний погодинно. Вони впродовж п’яти днів на тиждень згідно з графіком відвідують одержувачів послуг, виконують усю необхідну роботу з догляду за нужденними. Кожен з підопічних – це цілий всесвіт. У них свій життєвий досвід, погляди, проблеми.
«Універсальні бійці» терцентру
Всі працівники Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Рівного – як «універсальні бійці», які знають, вміють і можуть допомогти людині вийти з кризового стану, адаптуватися до реалій суспільного життя та знайти шляхи для вирішення тих чи інших питань, що турбують підопічних.
І все це відбувається завдяки злагодженій і якісній роботі колективу, який очолює директорка Лариса СТЕПАНЮК. Лариса Іванівна зарекомендувала себе як прогресивний керівник, з новаторським поглядом на організацію роботи територіального центру. Вміння чітко планувати, правильно визначати пріоритети дає можливість удосконалювати роботу працівників, переймати досвід і впроваджувати нові ідеї.
За 30 років змінилося багато поколінь як працівників, так і людей, які потребують допомоги, незмінним залишається людяність у взаємовідносинах і повага до людей, які потребують підтримки.
“Шановні колеги, висловлюю безмежну вдячність за зусилля, за якісну роботу і вміння стати надійними помічниками і «рідними» людьми для тих, хто цього потребує. Не маю сумніву, що ви і надалі будете працювати, не покладаючи сил на користь людям, і нехай найвищою нагородою для вас завжди буде людська подяка та шана.”
Олена ПЕТРИК, директорка департаменту соціальної політики
Довідково:
Перші соціальні працівники з’явились у деяких європейських країнах (Великій Британії, Німеччині) та США в кінці ХVIII ст. Це були представники благодійних організацій (спочатку їх називали «доброзичливими відвідувачами»), які на добровільних засадах надавали допомогу бідним, формували в них вміння і навички самодопомоги, сприяли у здобутті освіти, працевлаштуванні, проявляли турботу про здоров’я цієї категорії населення.
Поняття «соціальний працівник» стало вживатися наприкінці XIX – на початку XX століття. Але як професія соціальна робота отримала визнання лише після Другої світової війни. Згідно з ідеєю держави «загального добробуту» в США в 30-х роках і в Західній Європі в 40-х роках визнавалися права кожної людини на певний мінімум гідного існування, а держава перетворювалася на гаранта реалізації цього права. Потрібна була система індивідуальної допомоги людям, які з тих чи інших причин не вписувалися в сучасне суспільство, опинилися «за бортом». Цю функцію і взяли на себе соціальні працівники.
Читайте також: Тридцять років невичерпного милосердя, допомоги та надії – історія рівненського закладу
- Критична ситуація із запасами крові на Рівненщині
Центр служби крові сигналізує про критичну ситуацію. Потрібні майже всі групи. Центр працює до 12.30.