У суботу, 26 листопада, Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів. Українці традиційно запалюють у своїх будинках свічки пам’яті в четверту суботу листопада.
Політика насильницької колективізації, яку сталінський режим розгорнув у СРСР наприкінці 20-х і зробив жорстокішою на початку 30-х років минулого століття, в Україні поглибилася цілеспрямованими репресіями проти жителів країни. Мільйони українців загинули в роки Великого голоду, ще більше — так і не з’явилися на світ.
У кількох знакових цифрах НВ нагадало про те, як розгорталися події Голодомору 1932−1933 років.
ВЧЕТВЕРО ЗА ДВА РОКИ СРСР НАРОСТИВ ЕКСПОРТ ЗЕРНА ЗА РАХУНОК УКРАЇНИ
Плани хлібозаготівель в СРСР у 1930 році зросли вдвічі в порівнянні з 1928-м. Цей головний інструмент колективізації ще з 1920-х років завдав величезної шкоди сільському господарству України, однак до початку 1930-х ситуація стала критичною.
Одночасно в українських селах влада розгорнула справжню війну за «розкуркулення» і розорення найуспішніших господарств.
Для жителів українських сіл така політика поряд з непідйомними планами хлібозаготівель була рівнозначна неможливості вижити. Уже взимку 1931−1932 років голод став причиною смерті щонайменше 150 тис. українців. Влітку 1932 Політбюро ЦК КП (б)У констатувало повну відсутність запасів борошна в Україні.
БІЛЬШЕ НІЖ 50 ТИС. ОСІБ БУЛО ЗАСУДЖЕНО ЗА «ЗАКОНОМ ПРО П’ЯТЬ КОЛОСКІВ» УПРОДОВЖ ПЕРШИХ МІСЯЦІВ ЙОГО ДІЇ
БІЛЬШЕ НІЖ 50 ТИС. ОСІБ БУЛО ЗАСУДЖЕНО ЗА «ЗАКОНОМ ПРО П’ЯТЬ КОЛОСКІВ» УПРОДОВЖ ПЕРШИХ МІСЯЦІВ ЙОГО ДІЇ7 серпня 1932 року Раднарком СРСР видав постанову Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності, яка увійшла в історію як «закон про п’ять колосків». Згідно з ним, розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, і лише при «пом’якшувальних обставинах» за такий «злочин» могли дати 10-річний термін.
На практиці це означало, що українські селяни повністю втратили доступ до вирощеного ними ж урожаю і можливості прогодувати себе і свої сім’ї.
На початок 1933-го, за неповні пів року після ухвалення постанови, за «законом про п’ять колосків» в УРСР засудили 54,6 тис. осіб, з них понад 2 тис. засудили до смертної кари.
10 РОКІВ У ТАБОРАХ ОТРИМУВАЛИ ЛЮДИ, ЯКІ ЗБЕРЕГЛИ ДЛЯ ІСТОРІЇ ПАМ’ЯТЬ ПРО ГОЛОДОМОР
Серед них — вчителька з Харківської області Олександра Радченко, про чию долю раніше розповідала Історична правда. Як держслужбовець вона мала права на харчові пайки і змогла врятувати свою сім’ю, однак вела щоденник про жахи Голодомору, які бачила навколо.
Сім’я Олександри Радченко пережила Голодомор, змінила кілька місць проживання в Україні. Однак у липні 1945 року, вже після закінчення Другої світової війни в Європі, слідчі НКВС заарештували Радченко.
Під час обшуку в її квартирі знайшли сім зошитів із щоденниками за 1926−1943 роки. На їх підставі жінку звинуватили в «антирадянській пропаганді та агітації». За це Радченко отримала 10 років таборів ГУЛАГу і відбула повний термін ув’язнення, повернувшись в Україну лише влітку 1955 року.
Навесні й влітку 1933 року смертність від голоду в Україні набула найкатастрофічніших масштабів. За даними Національного музею Голодомору-геноциду, до червня 1933-го щодоби мученицькою смертю в Україні вмирали 28 тис. людей, щогодини — 1168, щохвилини — 20.
НУЛЬ ЛЮДЕЙ БУЛО ПОКАРАНО ЗА ГОЛОДОМОР У РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
До розвалу СРСР причин Голодомору ніколи не розслідували, тема цієї трагедії десятиліттями залишалася під забороною, і ніхто з чиновників не поніс покарання за організацію штучного голоду в Україні.
У 2009 році головне слідче управління СБУ порушило справу за ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України — у зв’язку із вчиненням посадовими особами геноциду в Україні в 1932—1933 роках, через який загинули мільйони громадян.
У січні 2010 року Апеляційний суд Києва виніс свій висновок у цій справі, підтвердивши висновки слідчих СБУ про організацію в той період на території УРСР «геноциду української національної групи — тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення». Суд дійшов висновку, що відповідальними за організацію Голодомору були керівники більшовицького тоталітарного режиму — Йосип Сталін, В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар і Мендель Хатаєвич.
Це вас теж може зацікавити:
- Рівненські тролейбуси відновили роботу, щоправда не на всіх лініях
- Укренерго змінили тактику в обмеженні споживання електроенергії