Останнім часом, мабуть, не було дня, щоб до міського управління торгівлі не навідувалися «ходоки». Приходять індивідуально і групами, з проханнями і вимогами, а, бува, просто «вилити душу» або зігнати на комусь злість.
Але в усіх, як правило, одне-єдине питання, що стосується дозволу на торгівлю. Про те, чим закінчуються ці візити та найближчі перспективи, розмова нашого журналіста з начальником управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування м. Рівне Ігорем Остапенком.
– Ігорю Миколайовичу, чому люди йдуть до вас? Хіба від вас залежить, наприклад, дадуть чи не дадуть дозвіл торгувати на вулицях довкола ринку?
– Ігорю Миколайовичу, чому люди йдуть до вас? Хіба від вас залежить, наприклад, дадуть чи не дадуть дозвіл торгувати на вулицях довкола ринку?– Знаєте, я вже втомився людям пояснювати, що табу на будь-яку вуличну торгівлю – це прерогатива міської комісії з питань ТЕБ і НС, яка керується рекомендаціями уряду і санепідеміологів. І допоки будуть діяти карантинні заходи, ніхто в Рівному не візьме на себе відповідальність дозволити заборонену діяльність. Бо це, по-перше, протизаконно, а, по-друге, поліція, яка керується постановою Кабміну, штрафуватиме вуличних торговців за порушення карантину. Це, гадаю, як Божий день усім ясно. Втім, дехто хоче взяти жалістю, а інші – нахрапом. Нічого не вийде!
– Отож, зважаючи на те, що через зростання кількості захворювань знову запроваджують посилені карантинні заходи, торговці з наближених до центрального ринку вулиць не скоро повернуться на свої насиджені місця?
– І не тільки з цих, а й усіх решти вулиць. Так, свого часу, зваживши на складну економічну ситуацію, ми пішли назустріч малозабезпеченим людям – організували своєрідний ярмарок, щоб вони мали можливість підзаробити якусь копійчину до своїх злиденних пенсій. Створили тимчасово, як кажуть, до пори до часу, хоча й усвідомлювали, що це на грані фолу, бо наявні умови торгівлі не відповідають встановленим вимогам. Але, як це в нас заведено, немає нічого довговічнішого, ніж тимчасове.
Утім, карантин розставив все на свої місця.
Нині й мови не може бути про торгівлю на прилеглих до ринків територіях, бо там просто неможливо дотримуватися визначених карантинних умов. Не скажу напевно, як буде далі, але, на моє переконання, так званої стихійної торгівлі взагалі не повинно бути.
– Тобто ви хочете сказати, що доста з нас виживати, пора починати жити?
– Зазвичай, коли хтось скаржиться на складні часи, цитую одного відомого філософа, який казав: «Той, хто знає, навіщо жити, подолає майже будь-яке “як”». Адже в умовах пандемії коронавірусу в складній ситуації опинилися всі. Але, на щастя, не всі у своїх бідах шукають крайнього, а пробують нові методи роботи, як-от адресна доставка товару на замовлення або покупка на винос. Але це ніяк не стосується базарів, тим паче прилеглих до них територій. Треба вдосконалювати роботу самих ринків: провести систематизацію торгівлі, впорядкувати торгові площі, забезпечити продавців усім необхідним і т.д.
- 1109 хворих на COVID-19 в Україні – новий рекорд
- Бізнес Рівненщини сплатив понад 26 мільйонів гривень за чисте довкілля
Прикладом тут може служити ринок «Андріївський», де провели повну реконструкцію і розділили на сектори за групами товарів: овочі, м’ясо і м’ясопродукти, рибна продукція, промислова категорія товарів тощо. Тут встановлене сучасне торговельне і холодильне обладнання, обладнані кіоски і торгові місця. Тож на «Андріївському» легше працювати і стежити за порядком. Так скрізь повинно бути.
– Ігорю Миколайовичу, сфера торгівлі нині переживає нелегкий період. А який для неї, принаймні за вашої пам’яті, був найважчим?
– У торгівлі (я в цій сфері працюю немало-небагато 37 років, а з 2003 року – начальником управління торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування) ніколи не було легко. Кожен етап в історії мав свої труднощі. Люди старшого віку, напевно, пригадують фактично порожні прилавки періоду перебудови. Складні, як їх називають, бандитські 90-ті, періоди глобальних економічних криз, нестабільні роки під час Майдану та Революцій Гідності. А згадайте початок війни на сході України, яка триває досі. Сфері торгівлі завжди було складно. Та найболючішого удару їй завдала пандемія коронавірусу. Бо раніше, як би складно не було, можна було працювати. А зараз і цієї можливості немає. Раніше не закривали заклади торгівлі.
– Які, на ваш розсуд, найпомітніші зміни сталися у сфері торгівлі Рівного?
– Та все змінилося до невпізнання. До 2000 року в Рівному зберігалася торгівля радянського взірця, а далі все пішло-поїхало. Колись державні заклади спершу стали комунальними, а згодом приватними. Приватизація стала поштовхом для прогресу. Зникли такі поняття, як дефіцит, товар по блату. Натомість полиці магазинів почали гнутися від кількості та асортименту товару. Кожен власник, щоб привабити покупця, намагається зробити свій заклад кращим – вдосконалює дизайн, дбає про високу якість обслуговування, будує свою цінову політику. Хоча щодо цін, то у наших людей дається взнаки своєрідний менталітет, який дещо відрізняється від європейського.
Або ще таке. Якщо раніше в місті і десятка ресторанів не нараховувалося, та й ті мали суто свою спеціалізацію, то нині в Рівному понад 400 закладів громадського харчування. Не кажу вже про меню страв, назви яких раніше більшість і не чула.
– Що всіх нас чекає у недалекій перспективі?
– Майбутнє торгівлі визначать сучасні технології. Мені здається, чимало закладів працюватиме під замовлення, з адресною доставкою. Хоча скажу, що ніхто не відміняв шопінг. Він є частиною сучасної культури, яка передбачає зацікавлене спілкування, процедуру примірки. Врешті-решт для деяких жінок цей процес є свого роду святом душі й тіла.
А от базари поступово зникнуть, як це сталося, скажімо, у Польщі. Натомість, мабуть, у кожному місті і селі (як правило, за межами населених пунктів) функціонуватимуть сільськогосподарські ринки, де продукцією торгуватимуть ті, хто її виростив чи виготовив, а не посередники і перекупщики. Напевне, знайдеться місце для оптових баз для дрібногуртових реалізаторів. Можливо, ще будуть ринки вживаних товарів, як-от у Німеччині, де люди продають те, що їм непотрібне. Та головне для них, як мені здається, не зиск, а спілкування. Як буде насправді, – побачимо.
Розмову вів Василь ГЕРУС
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»