Роман для «гурманів» вийшов у рівненської письменниці Алли Рогашко.
Кожна книжка відомої української письменниці Алли Рогашко з Рівного, яка торік за роман «Провидець» отримала першу літературну премію імені Ірини Вільде, завжди непересічна подія. Не став винятком й роман «Свідки дзеркала», який, вочевидь, окутаний містичною інтригою. Написаний кілька років тому, він вийшов із друку лише тепер. Із третьої спроби.
– Чим усе це можна пояснити? – з цим запитанням журналіст видання «Сім днів» звернувся безпосередньо до Алли Рогашко.
– Так, роман був дописаний три роки тому. До речі, у січні. Двічі ми з тернопільським видавництвом «Мандрівець» бралися готувати його до друку, та щоразу зривалось. Двічі Всесвіт «нагло» порушував строки виходу цієї книжки у світ. Не квапилася. Лише спостерігала, бо була певна: Всесвіт ліпше знає, коли цій книжці прийде час бути. Хоч, зізнаюся, не завжди було легко це прийняти. Минулої осені дізналась, чому мої «Свідки дзеркала» повинні були з’явитися книжкою саме тепер, за третім разом. Тож неймовірно рада цій затримці. Безмежно вдячна команді видавництва «Мандрівець» і його директору Богдану Фенюку за те, що, попри все, підготували до друку цю книжку. Зробили все якісно і фантастично. Як завжди. До речі, мій роман «Сни з колодязя» також вийшов у цьому видавництві в 2019 році – розкішно оформлене видання.
– Присвята «для гурманів» натякає на особливого читача?
– Наліпку «для гурманів» я присвоїла цьому роману жартома, бо він не для широкого загалу, а для вузького кола читачів. Для тих, хто стає чи вже став на шлях самопізнання і трансформації. Хто цікавиться причинно-наслідковими зв’язками, замислюється про шлях своєї душі. Хто перебуває у пошуках Світла і Гармонії. Роман про те, як минуле впливає на майбутнє, про кармічні вузли, родинні прокляття, життєві уроки і коло перевтілень – як усе це неминуче впливає і витворює шлях Душі.
– Давайте привідкриємо завісу, в кількох словах переказавши сюжетну лінію «Свідків дзеркала».
– Гаразд. Отож, Корній лишає позаду безталанне існування і віддається інтуїції. Він відчуває: попереду на нього чекає щось важливе й потрібне, хоч поки що незбагненне. Невдовзі чоловік потрапляє у магічне безчасся, де стикнеться зі страшними родинними таємницями. Подібне відбувається й з Олесею. Синхронно, адже історії їхніх сімей поєднані не лише тісним зв’язком душ, а й дзеркалом, що є свідком усіх трагедій і проклять. Блукаючи стежками правічного лісу, оповиті магією безчасся, у пошуках одне одного, споріднені душі долають свій найважливіший Шлях.
– Новий роман має якусь суттєву відмінність від тих, що побачили світ раніше?
– Усі мої романи різняться між собою. Та «Свідки дзеркала» – це щось кардинально інше, нове і незвичне навіть для мене. Герої потрапляють у магічне безчасся. Події значної частини роману відбуваються саме там. Вони заново проживають свої колишні втілення, відбувається трансформація їхніх душ, вони дізнаються про родинні таємниці, прокляття, що є причиною їхніх невдач у земному житті. Беруть участь у ритуалах із предками, глибоко пізнають себе і одне одного. У романі є й звичайна «земна» реальність і, звісно ж, Рівне – як без нього? Але сучасне, без уже звичної минувшини, що була в «Снах з колодязя» і «Провидці» (кінець ХІХ століття). Чомусь непояснимо вабить мене саме цей відтинок часу. У «Свідках дзеркала» він відсутній. В новому романі, який зараз дописую, таки до нього повернулася, там мені комфортно.
– Звідки з’явився задум «Свідків дзеркала»?
– Ідея прийшла зі сну. Вві сні задивлялася на себе у дзеркало. Була одягнена в довгу розкішну білу сукню, мереживні рукавички по лікоть і капелюшок у формі квітки. Дзеркало виснуло у повітрі на батьківському подвір’ї. Власне, в творі дзеркало – портал, крізь який герої потрапляють у магічне безчасся. Після того, як роман був написаний, ми з татом розмовляли про сни. Він розповів мені кілька своїх снів, які пам’ятав – дуже цікаві, неймовірні, фантасмагоричні. В одному з них я впізнала шматочок свого роману… Такі дива завжди огортають всі мої романи.
– Хто допоміг вам з ілюстрацією до книжки?
– В отворі обкладинки (дзеркалі-порталі в магічне безчасся) прозирає вогнище з картини Ксенії Меньшикової. Вона знана у Рівному художниця-акварелістка, членкиня українського відділення Міжнародного акварельного товариства (IWS). Перша персональна виставка Ксенії Черначук (Меньшикової) «Емоції – акварелі» відбулася у Рівненській галереї «Євро-арт» у 2018 році. Нині вона активна учасниця українських та міжнародних акварельних виставок та фестивалів.
Прочитавши роман у рукописі, ця прекрасна художниця написала кілька картин – сюжетних пазлів, – один з яких потрапив у книжку. І за це я неймовірно вдячна їй!
Спілкувався Василь ГЕРУС