Тетяна Войтович належить до людей, яких знають якщо не всі, то багато рівнян. Адже вона понад 20 років пропрацювала педагогом, присвятивши себе навчанню молодого покоління.
Втім, після втрати зору (визнана особою з інвалідністю І групи по зору), була змушена залишити улюблену роботу. Відтоді Тетяна Федорівна, очоливши Рівненську благодійну організацію пенсіонерів та інвалідів «Обличчям до істини», всю себе віддає громадській діяльності – захисту людей з інвалідністю.
Так, з ініціативи Тетяни Войтович у Рівному з 2012 року запроваджено стипендії міського голови для обдарованих та соціально активних людей з інвалідністю, створено службу супроводу для незрячих. Цей успішний досвід перейняли в інших областях України.
Саме цій енергійній жінці належить ідея вшанування вчителів з інвалідністю на заходах «Свято з запахом чорнобривців», які щороку восени відбуваються на базі Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки. І це ще далеко не повний перелік добрих справ, які творить Тетяна Войтович. А у вільний час свої відчуття, думки втілює у поезії. Ось деякі з її віршів:
Мати
Винна скрізь, усім, за все,
Винна всім довіку все,
Заробляла, віддавала, віддала,
Чисто вмилась, приоділась, помолилась,
Стала в чергу – виклик жде.
Спогад дитинства
Спогад дитинства в уяві буя:
Ожина в кущах із сільського ліска,
Фіалок галявина й срібна роса,
Бджілка цілує цвіт лісу в уста.
Он гусяча лапка на ніжці стоїть,
Фіалка дзвіночку шле синій привіт,
Барвінок з суничкою в танці кружляє,
А сонце із неба тепло посилає.
Килимом білим ряст землю укрив,
Мурашник під кущиком раптом ожив,
Розквітлому терну медунка морга…
Спогад з дитинства – це казка жива.
Та головне – Тетяна Федорівна завжди прагне бути потрібною. Своїми діями намагається привернути увагу влади, суспільства до людей з інвалідністю, аби їм жилося краще, щоб відчували вони себе рівними серед рівних.
Надія ПРИШЛЯК