«Усе, так далі не можна!» – нерідко кажемо собі, нарікаючи на власну долю та нескінчені фінансові проблеми, через які змушені постійно перебиватися від зарплати до зарплати. А відтак даємо обіцянку: «З Нового року все буде по-іншому!»
Проте минають свята і все повертається на «круги своя». Як почати з чистого аркуша, щоб вирватися з порочного кола «життя в борг»? Про це розмова журналіста «7 днів» із засновницею Академії фінансової грамотності Ольгою ІГНАТЬЄВОЮ.
– Пані Ольго, ви, як ніхто, знаєте, як мудро розпоряджатися грошима. Порадьте, як сформувати річний сімейний бюджет, щоб не жити в борг?
– Мабуть, дуже символічно, що ми говоримо про це саме напередодні Нового року. Бо Новий рік – це нові сподівання, бажання, плани, можливості і, якщо хочете, нові гроші. Хочу наголосити на тому, що зараз час вирішення такого найважливішого для кожної сім’ї питання, як фінансова грамотність. Сюди, звісно, входить і формування сімейного бюджету. Хочеться сказати, що найбільш якісне бюджетне планування – річне. Тобто на цілий рік. До цього, правда, ми не завжди готові. Є, щоправда, окремі родини, які мають набутий власний досвід. Вони складають річний план, розбиваючи його на щомісячні етапи. Зокрема, записують, що мають намір придбати, куди поїхати відпочити і т. д. До такого вміння треба йти маленькими кроками. Досвід не приходить нізвідки. Не може він народитися на порожньому місці.
– Іншими словами, будь-яка дорога, починається з першого кроку.
– Саме так. Все починається з якоїсь маленької цілі. Це говорить про те, що кожен член сім’ї повинен мати власний бюджет на місяць. Для цього необхідно домовитися зі своєю половинкою (чоловіком чи дружиною) про те, щоб спільно вести сімейний бюджет. Тут хочу зауважити, що багато хто у таких випадках каже: «Давай, мовляв, будемо записувати всі наші витрати». Відразу застережу: не ведіться на таку пропозицію. Не треба нічого записувати. Почніть з іншого. Краще плануйте ваші витрати. Після того, як сплануєте, на що і скільки маєте потратити, записувати нічого не доведеться, бо все автоматично вже буде сплановане. Залишиться одне завдання: контролювати витрати за тими статтями, які ви спільно визначили.
Тут зауважу, що наші витрати діляться на дві категорії: ті, які можемо, обрахувати, і ті, що не можемо передбачити. Тому визначаємо лише суми, які плануємо витратити. І, звичайно, наші доходи. Зокрема ті, які надходять систематично. Ті, що залежать від сезону, а також гроші, які можемо підзаробити. Ми їх знаємо, тому записуємо. Таким чином формуємо річний сімейний бюджет.
– Усе так просто? Спланували доходи і живіть собі за можливостями, не виходячи за замки сімейного бюджету?
– Не зовсім просто, як може видатися на перший погляд. Буває, нам іноді не вдається дотриматися такого планування. Чому? Та тому що, якщо ми, скажімо, з чоловіком порозумілися, то в нас ще є діти, які не завжди хочуть виконувати наші домовленості. А чому не хочуть? Бо мають багато емоцій. Перебуваючи під їх впливом, діти приходять до батьків і починають у них просити то те, то інше. А батьки не можуть їм відмовити. Тому, щоб убезпечити свій сімейний бюджет від емоційних витрат, варто домовлятися і з дітьми. А ще так само вчити їх планувати свої бажання і витрати. Тут я рекомендую починати з кишенькових грошей. Діти самі планують, що хочуть за них купити чи отримати у подарунок. До речі, на Різдво менші члени родини мають можливість «заробити» на коляді. Тому вже зараз треба спільно починати планувати, як вони можуть заробити гроші, на що хочуть потратити їх. Які в них заповітні бажання. Чи вважають речі, про які мріють, украй потрібними і т. д. Коли попрацюєте над цими питаннями, у дітей будуть сплановані свої цілі та шляхи їх реалізації. Тоді вже не буде потреби йти до тата чи мами і просити грошей. Адже купуватимуть бажану річ за свої кошти.
Але це ще не все.
– Та тут уже ціла фінансова наука…
– Наука – не наука, а планування має свої нюанси. Коли домовилися між собою і дітьми, переходимо до контролю витрат. Тут кожен має усвідомити, що наше життя не є статичне, тому маємо бути гнучкими. А водночас розуміти: якщо одна стаття вийшла за межі передбачених витрат, то треба зменшити якусь іншу. Крім того, треба проаналізувати, де перевищили витрати і звідки можна перекинути. Це вміння має стати навичкою, яку треба напрацювати.
Ідемо далі. Якщо справилися з помісячним плануванням, тоді можна переходити до піврічного планування, а вже потім – до річного. Те саме я раджу дітям. Спочатку плануємо їхні кишенькові гроші на день, потім на тиждень, два тижні, а далі на місяць. Коли діти навчаться планувати, вони отримують хороші результати.
– А де можна всього цього навчитися?
– Та хоча б у нашій Академії фінансової грамотності! Менші діти вивчають курс «Фінансова абетка». Для старших є «Фінансова школа». Дорослі можуть набути знань на курсі «Фінансова академія». Маю заповітне бажання. Хочу, щоб у новому році ще більше наших рівнян стали фінансово щасливими. Моя мрія: Рівне – місто фінансово щасливих людей. Я б хотіла, щоб кожен із нас відчув, як добре жити, коли не переживаєш через гроші.
– Бажання ефективно розпоряджатися грошима для багатьох – це лише декларація намірів. Як зробити так, щоб мудре ставлення до грошей стало звичкою? Як виховати у собі фінансову дисципліну?
– Це знову ж таки набута навичка. Хочу сказати, що будь-який неуспіх, направду є нашим успіхом. Якщо людина зробила перевитрату, то вона це запам’ятає, зробить для себе певні висновки і в її підсвідомості сформується навичка більше так не робити. Адже переживе неприємні емоції, пов’язані з боргом чи позичанням грошей. Або ж залишитися без того, що хотіла придбати. Зрештою, завдання не в тому, щоб бути ідеальним, а в тому, щоб учитися на своїх помилках і йти далі до обраної мети.
Поділюся ще однією своєю мрією. Хочу розробити фінансове планування простим і доступним для кожного. Ми не повинні заганяти себе в дуже складні задачі. У нас і без цього багато різних завдань, які маємо виконати. Фінансові – найголовніші, але їх можна спростити. Важливо натренувати в собі навичку бачити себе в плюсі та мінусі. Якщо я, наприклад, в мінусі, то повинна знати, що маю зробити, щоб бути в плюсі. Згодом ця навичка буде спрацьовувати автоматично. Тож коли рука тягтиметься купити щось під впливом емоцій, лунатиме своєрідний сигнал: «Стій! Хочеш бути в мінусі?»
Мрію якомога швидше втілити фінансову гру, яку зараз розробляю. Вона називається «Сімейний бюджет». Головне її завдання – натренувати відчуття плюса і мінуса, щоб використовувати в житті набутий навик на автоматі.
І ще не менш вагоме. Завдання кожного – поставити перед собою ціль: я хочу бути фінансово свідомим, фінансово грамотним. Для цього я вчуся. Напрацьовую навики і стаю успішним.
– Пані Ольго, карантин показав, що багато людей не мають так званої «фінансової подушки». Якою вона має бути і як її створити, якщо ледь кінці з кінцями зводиш?
– Є певні правила, які стосуються «фінансової подушки». Підрахуйте свої витрати за місяць і помножте їх як мінімум на шість. Це для того, щоб мати певну уяву, який маємо накопичити запас грошей на півроку у разі виникнення якоїсь непередбачуваної ситуації, як-от локдаун. Якщо не зразу виходить відкласти необхідну суму, відкладайте потроху. Скажімо, по 10 відсотків з кожного доходу. Ця сума, повірте, не впливатиме на ваш загальний місячний бюджет. Ми, до речі, маємо гру «Життєвий капітал», де навчаємо, як це робити. Головне у грі – відслідковуємо, наскільки людина має навик про це пам’ятати. Якщо напрацювала цю звичку, тоді автоматично відкладає у «фінансову подушку» з кожного доходу визначену суму.
Якщо у нас є навик і «фінансова подушка» сформована на 6 місяців, то дуже добре. Якщо буде близькою до суми, що дозволить безбідно прожити дванадцять місяців, ще краще. Як це спрацьовує? Наприклад, людина втратили роботу чи інше джерело доходів. Якщо вона має «фінансову подушку», то знає, що два-три місяці чи півроку може прожити без особливої тривоги. А за той час спокійно шукати роботу, яку вона хоче, з певними соціальними стандартами, з можливостями кар’єрного росту. Тобто ту роботу, яка забезпечуватиме добробут і приноситиме радість. А якщо немає «фінансової подушки», то людина буде хаотично хапатися за першу-ліпшу пропозицію з працевлаштування, яка їй трапиться. Людина сама має зробити вибір: жити спокійно, впевненою у завтрашньому дні, чи переживати постійний стрес: а що буде завтра?
Ну і ще одна порада на випадок, якщо немає «фінансової подушки». Треба мати якості, які допомагають у скрутних ситуаціях, – бути гнучкими. Якщо ви звикли робити те, що сьогодні не дає доходу, старайтеся щось змінити. Навчайтеся, аналізуйте, експериментуйте, пробуйте щось нове. Знайдіть себе там, де зможете заробляти, аби забезпечити себе і свою родину, самореалізуватися. І наостанок. Ми завжди можемо досягти більшого, коли щось робимо разом. Тому шукайте порозуміння одне з одним, допомагайте одне одному. Вчіться бути партнерами. Тоді спільними зусиллями досягнете багато навіть у карантин чи локдаун.
Спілкувався Василь ГЕРУС