Напевно, кожен з нас в якийсь період свого життя захоплювався колекціонуванням. У дитинстві це могли бути мініатюрні фігурки тварин, плюшеві іграшки, кольорові камінчики, скельця, пробочки від пляшок, фантики від цукерок, або вкладиші з жуйок.
У більш старшому віці приходить інтерес до колекціонування марок, монет, збірних моделей літаків, або автомобілів. Хтось до старості не змінює своєї улюбленої колекції магнітів, привезених з різних країн і міст. Чоловіки вважають за краще збирати колекції пивних кухлів, запальничок або ножів. Жінки часто збирають оригінальне мило, флакончики парфумів або прикраси.
В Україні з’явилися перші поштові марки із відео-привітанням від анімаційних героїв
На Рівненщині готуються до реорганізації РДА ліквідованих районі
Деякі, правда, дуже люблять колекціонувати чоловічі серця, але це вже трохи інша історія…
Часом колекції виходять і на більш високий рівень. Наприклад, деякі люди в якийсь момент життя починають захоплено «колекціонувати» грошові знаки. іноді це «колекціонування» їх настільки затягує, що «заначка під матрацом» або скромний вклад у банку, буває, з часом розростаються до «колекції» в мільйони і мільярди доларів і євро, а їх власники потрапляють на перші місця в списку журналу Forbs. Але все колись набридає і колекціонування просто грошей вже не вражає їх володаря. тоді людина починає замислюватися про створення нової, більш оригінальної, але не менш дорогої колекції. Наприклад, колекції ексклюзивних автомобілів, багатокаратних різнокольорових діамантів, яєць Фаберже або полотен відомих художників. І кожен її елемент заможний колекціонер з великими труднощами і задоволенням розшукує по всьому світу і набуває за нечувані суми, а потім пишається своїми надбаннями перед друзями і знайомими. А ще – радіє, як дитина, яка отримала відсутню в її колекційному альбомі наклейку або чергову оригінальну черепашку…
Але є колекція, зібрати яку набагато складніше, ніж будь-яку іншу. І це зовсім не залежить від добробуту самого колекціонера. Така колекція не має грошового еквівалента. Та незважаючи на це вона має набагато більшу цінність, ніж вироби Фаберже чи парк «Феррарі».
Тільки ось розуміти це, як правило, починаєш вже тоді, коли тобі далеко за…
Цю унікальну колекцію можна назвати «колекцією спогадів і людських відносин». Кожен з нас так чи інакше збирає і накопичує її протягом усього життя. Тільки ось такий парадокс:
чим стрімкіше розвивається людство, тим важче людині збирати цю безціну і тендітну колекцію.
І ось чому. Наприклад, раніше ледь не кожна жінка могла похвалитися своїм дітям і онукам пожовклою від часу, перев’язаною атласною стрічкою стопкою листів, які їй колись писав коханий. Вона дбайливо зберігала її все життя, а в старості, переглядаючи і перечитуючи, поверталася назад у свою далеку молодість і, як дівчинка, заливалася рум’янцем від напливу спогадів. А чим зможе похвалитися наше покоління? Колекцією коротких смс-ок або е-мейлів? Або взяти, наприклад, старі фотографії. До зйомки готувалися, як до найважливішої події. Кожна фотографія виготовлялася в єдиному екземплярі і вже тому представляла неабияку цінність. Ці фотографії в багатьох сім’ях зберігаються досі, як пам’ять, як ниточка, яка пов’язує між собою кілька поколінь. Хіба можуть цим похвалитися сучасні фото, які сотнями і тисячами виходять з високотехнічних фотопринтерів, як з конвеєра, і вицвітають вже через кілька років? А деякі з них так ніколи і не будуть навіть надруковані, тому що зберігаються в комп’ютерах і на флешках. Адже нам так зручніше, ми так звикли, це швидше і легше. Тільки ці фото ніколи не зможуть викликати в душі того побожного трепету, який мимоволі виникає, коли береш в руки матову чорно-білу картку, вже трошки потріскану, з акуратними різьбленими краями, і вона ніби переносить тебе в минуле.
Колекція спогадів унікальна ще й тим, що більшу її частину не можна помацати: вона збирається і зберігається в пам’яті, в душі. В очах старих друзів, які з самого дитинства були поруч із тобою і в горі, і в радості. В усмішці коханої жінки, з якою ви прожили разом не один десяток років і пройшли через безліч випробувань. У дітях, які, здається, тільки вчора навчилися ходити, а сьогодні дізнаєшся, що став дідусем або стала бабусею. І чим далі, тим складніше кожному з нас стає збирати свою унікальну колекцію. Винен в цьому і божевільний ритм нашого життя, де все ми робимо на бігу, не встигаючи озиратися навколо і зайвий раз зустрітися або поговорити по телефону з дорогою людиною.
Дається взнаки і зміна шкали цінностей сучасного суспільства, де духовне так наполегливо підмінюється матеріальним.
Але треба пам’ятати одне: жодна інша колекція так не знадобитися нам на схилі віку, як колекція спогадів і людських відносин. А якщо її не буде зовсім, то ту порожнечу в душі, яка неодмінно виникне на її місці, не зможуть заповнити ні різнокольорові магніти, ні томики класиків, ні навіть яйця Фаберже і всі діаманти на світі.
Дарина МАКСИМОВА