Усі ми живемо в світі емоцій. Однак не всі свої переживання люди сприймають однаково. Якщо радість чи замилування нас тішать, то страх чи тривога сприймаються погано. Починаючи хвилюватись про щось, тривожитися, почуваємося некомфортно, намагаємося позбутися цих відчуттів. «Потрібно взяти себе в руки і заспокоїтися», – кажемо собі. Однак «заспокоюватися» не слід, вважає практичний психолог, психотерапевт, сімейний консультант Анна РОМАНИК. краще проаналізувати і зрозуміти свої відчуття:
– Що таке тривога? У всіх спробах описати цей стан повторюється один і той же найважливіший фактор: це переживання невизначеності та невпевненості. Тривога тісно пов’язана з напругою, викликаною утримуванням енергії, спонуканням до діяльності. Побудьте пасивними напередодні будь-яких подій, які для вас значимі, або кілька разів відкладіть важливі справи «на потім». З кожним таким відкладанням рівень тривоги лише зростатиме. Сидиш, займаєшся чимось стороннім, намагаєшся відволіктися від справи (якою зайнятися потрібно, але не хочеться), а сам крутишся, як вуж на сковорідці, не знаходиш собі місця, відчуваєш напругу і наростаючу тривогу… Порушення спокою, викликане ситуацією, не розряджається в дію, а продовжує накопичуватися. Тому тривога – прямий стимул нашого організму до дії перед обличчям можливих труднощів і небезпек. Якщо цей стимул ігнорувати або утримувати, то недалеко й до паніки.
– Якщо тривога наростає, як правильно поводитися, що варто робити?
– Найпопулярніший, але, на жаль, найчастіше помилковий варіант реакції на тривогу – спроба контролю. Точніше – намагання знайти відчуття того, що ти можеш управляти ситуацією. Бо ж тривога провокується невизначеністю і невідомістю… Тому чим сильніше це відчуття, тим більше ми прагнемо повернути контроль у свої руки. Трапляється, що це може спровокувати нав’язливе бажання передбачити і попередити всі можливі загрози. Однак цей контроль часто пасивний, адже людина, яка тривожиться, сама не робить нічого, але нескінченно попереджає інших про можливі небезпеки, дає поради. І ображається, коли люди, доведені до сказу постійними нагадуваннями про небезпечний світ, починають огризатися…
– Однак, існує прислів’я, яке каже нам, що попереджений – означає озброєний…
– Часто таке бажання підготуватися до небезпеки і врахувати всі можливі загрози граничить із параноєю. Я знаю людину, яка завжди бере з собою парасольку, навіть якщо на небі жодної хмаринки. Тривожні батьки «обплутують» дитину безліччю заборон, відкладаючи її дорослішання і самостійність на невизначене майбутнє.Вони бояться, що дитина на шляху до школи впаде/заблукає/її зіб’є машина… Тому не залишають своє чадо без нагляду. Якщо мама тривожиться, що жвава дитина вилізе на верхівку дитячої гірки і звалиться, то забороняє їй туди вилазити. Однак альтернативою такій реакції на тривогу, більш здоровою поведінкою є дія, спрямована на мінімізацію негативних наслідків від якогось вчинку, а не уникнення його. Замість того, щоб забороняти дитині ходити самій, навчаєш її, як правильно переходити дорогу, орієнтуватися на міських вулицях чи вилазити на гірку на дитячому майданчику. Вчиш не спілкуватися з чужими дорослими, які раптом починають кликати кудись. Таким чином енергія тривоги переходить у впевненість в тому, що все, що ти можеш зробити, щоб попередити негативні події, ти уже зробив. Це теж свого роду контроль. Але він реалізується через набуття нових сил і здібностей, щоб зустрітися з небезпекою «озброєним», а не через спроби уникнути такої зустрічі.
– Чи можна якось навчитися тривожитися менше? Не бачити загрози там, де її може й не бути?
– Тривога не любить конкретики. Зовсім. Коли відчуваєте неспокій, стривоженість, спробуйте відповісти собі, що саме насторожує вас у цій ситуації, чого ви боїтеся, як можете вплинути на обставини. Так ви максимально конкретизуєте об’єкт тривоги і матимете визначену ціль, щоб спрямувати свою енергію. Тривога одразу «здується». Без такого аналізу ваші дії будуть гарячковими, безглуздими і навпаки спровокують ще більшу тривожність. Такі собі панічні метання з боку в бік.
Якщо ж ви будете відмахуватись від своїх відчуттів, пригнічувати страхи чи якісь застороги, то ризикуєте перевести тривогу з конструктивно-природного стану в невротичну напругу, яка не дає розслабитися, позбавляє здатності отримувати від життя задоволення.
Однак зовсім усунути тривогу дією неможливо. У самій тканині нашого існування «прошита» непередбачуваність. Світ невизначений, тож ми нічого не можемо зробити з цим. Не можемо все передбачити, прорахувати чи до всього підготуватися. Майбутнє несподіване і часом шокуюче… З одного боку людина повинна планувати свої дії, з іншого має бути готовою до неочікуваних результатів, що не збігаються з її намірами. Ми повинні прийняти цю розбіжність як факт. Проте це не означає, що треба перестати діяти, перестати жити… Варто згадати формулу Канта: роби що повинен, і будь що буде.
Спілкувалася Наталія НИРКОВА