Рівненській маестро лікує музикою

Щоб постійно бути в курсі новин підпишіться на наш Telegram

Не минуло ще й місяця, як домовилися з Борисом Забутою про майбутнє інтерв’ю на тему: як в умовах карантину поживає та працює визнаний рівненський маестро. На цю ідею надихнув запис у сторінці ФС директорки Міського будинку культури Ольги Стельмах про старт другого сезону кооперативної рубрики «Знай наших!».

«Нашенькі» – так ми в МБК кажемо про своїх, – пише Ольга Стельмах. – Заслуги декого з «нашенських» неможливо перебільшити. Ви бачите їх на сцені, читаєте їхні імена у місцевій пресі і знаєте, чому вони шановані та заслужені. Але яким був їхній шлях до визнання і хто вони, коли гаснуть софіти і закриваються куліси?

Ми починаємо другий сезон рубрики «Знай наших!» Стартуємо з безумовно авторитетної особистості

– Бориса Забути, керівника вокально-інструментального тріо «Срібна терція».

Борис Ілліч народився 29 червня 1947 року на Хмельниччині. Його батько був агрономом, а мати – домогосподаркою. Хлопчик з дитинства цікавився музикою, але мало хто знає, що любив Боря ще й малювати. Дуже любив, доки не зобразив у школі Леніна і отримав двійку від вчительки, бо, як виявилось, не мав права зображати вождя. Це так засмутило учня, що він попрощався з пензликом.

Гармошку Борис Забута взяв у руки ще в 4 роки, а перші акорди хлопчині показав добрий сусідський дядечко. У рідній Шепетівці він навчався в музичній школі, в яку його запросив сам директор, коли почув, як хлопчик йшов вулицею і насвистував мелодію з фільму «Людина-амфібія».

Після середньої та музичної шкіл у 1962 році Борис Забута поїхав до Рівного здобувати освіту в музичному училищі. Перший досвід роботи у нього був викладацький – у так званому Дубенському «кульку». А далі була армія… Службу він проходив, не виїжджаючи з Рівного, і навіть там не припиняв вірної дружби зі своїм інструментом – баяном. Грав у штатному військовому оркестрі.

 



По завершенні служби в армії здобув вищу освіту у Рівненському інституті культури за спеціальністю «Керівник оркестру народних інструментів». А в 1969 році на його шляху стрівся він – Будинок культури в парку ім. Тараса Шевченка, який став його другою домівкою. Про нього Борис Ілліч каже: «Це моя юність, молодість і моє становлення, як музиканта». Тут він працював спочатку концертмейстром у народному хорі Івана Корсюка, акомпаніатором солістів, вокальних ансамблів. Пізніше – в заслуженому ансамблі танцю України «Полісянка», якому присвятив 37 років свого життя. При МБК Борис Ілліч створив і ансамбль народної музики «Наспів», з яким пропрацював понад 30 років, створив йому окрему концертну програму і дочекався присвоєння йому звання «народний». Цей колектив став оркестровим супроводом усіх танців знаменитої «Полісянки».

Саме в той період у Бориса Забути прокинувся талант композитора й аранжувальника. В його авторському доробку понад 200 (!) музичних творів і аранжувань.

1995-й став роком здійснення давнього задуму музиканта і ознаменувався створенням вокально-інструментального тріо «Срібна терція», керівником якого Борис Забута є і нині. Золоті голоси вокалісток Тетяни Бенедюк і Людмили Скрипки, а також чисті, як срібло, звуки баяна, бандури та скрипки… Кращого поєднання для успіху годі шукати! Цей колектив став гордістю міста, лауреатом премії ім. Г. Жуковського та інших численних номінацій. Сам же Борис Ілліч має в своїй скарбниці дуже багато титулів, яких і не злічити, але серед інших – «Гордість міста» в номінації «Кращий аранжувальник», орден «За заслуги» ІІІ ступеня, численні грамоти та відзнаки і, звісно, звання «Заслуженого працівника культури України».

Борис Забута одружений і має дорослого сина, яким пишається. Не кожен може похвалитися п’ятьма вищими освітами, а син Ігор їх має! Він і музикант, і іноземний філолог, і юрист, і міжнародний аудитор, і психотерапевт. А ще… він викладає у школі танго у столиці!

Поза сценою Борис Ілліч у вільний час любить порибалити та почитати. Улюблена книга «Голим прийшов я…» Девіда Вейса. Відпочивати зазвичай любить у санаторії «Червона калина». Ні на які закордонні курорти її не міняє. Музику слухає, як він каже, лише хорошу – від класики до джазу. І, як будь-яка людина, мріє… про те, аби творчо працювати скільки вистачить сил. А ще, щоб люди більше займались музикою, адже тоді, переконаний, на вулицях буде менше лиха».

Читаючи ці рядки, подумки формував питання до Бориса Ілліча. Хотілося розпитати, над чим працює, чи не гнітить його творчу музу карантин, чи не скучив за сценою, які думи виношує, як сучасний світ оцінює, про що мріє? Та багато про що хотілося розпитати. Втім, зустріч з тижня на тиждень відклалася через якісь непередбачувані і нагальні справи. Аж раптом, як грім серед чистого неба, на сторінці учасниці тріо «Срібна терція» Людмили Скрипки: «У нас біда! У Бориса Забути виявлена пухлина. Минулого тижня почалося тривале дороговартісне лікування.

Друзі, допоможіть! Кожна копійочка дорога! Заздалегідь дякуємо.

Номер картки ПриватБанку 5168 7574 0563 8851, Забута Борис Ілліч».

Сказати, що ця несподівана новина глибоко вразила, все одно, що нічого не сказати. Але віриться, що все минеться, Борис Ілліч здолає недугу і повернеться до звичного життя – буде лікувати зболені людські душі своєю самобутньою музикою.

Василь ГЕРУС

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе наш Telegram

Діліться корисною інформацією з друзями: