Новий рік – нові виклики, випробування, задуми та сподівання. Які зміни чекають на Рівне в 2020 році? Про найближчу перспективу і свої амбітні плани журналістові розповів міський голова Володимир ХОМКО.
– Володимире Євгеновичу, побутує думка, що все пізнається у порівнянні. То як Рівне виглядає на тлі інших міст України?
– Було б дивно, якби я це порівняння зробив не на користь Рівного. Напевне, моя оцінка буде суб’єктивною. Але є речі об’єктивні. Ну, наприклад, ми нещодавно отримали лист від Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, де йдеться про те, що Рівне знову лідирує в Україні за впровадженням енергоефективних заходів. І ми об’єктивно – лідери. Назву достовірну цифру, яку будь-хто може перевірити на сайті Державного агентства з енергоефективності: ми майже вдвічі випереджаємо Київ в абсолютних величинах по «теплих» кредитах.
Або ж таке. Десь місяць тому ми отримали звіт Асоціації міськелектротранспорту, в якому зазначено, що наше тролейбусне управління визнане кращим в Україні. Також пропоную всім охочим зайти в інтернет і поцікавитись, як виглядає Рівне за результатами ЗНО з усіх предметів. Побачите, що ми – в десятці найкращих міст України.
Можна наводити ще багато таких прикладів. Є речі об’єктивні, про які, можливо, не знає пересічний громадянин, бо він судить про все по тому, що бачить у місті. А щоб знати, де ми насправді знаходимося, треба мати інформацію про ситуацію в інших містах.
Звісно, у нас є і проблеми. Наприклад, з річкою, з якістю води у ній. І я не можу навіть пообіцяти, що ця проблема буде вирішена найближчим часом. А той, хто обіцяє, лукавить, бо на її вирішення потрібні сотні мільйонів гривень. Поліпшити ситуацію ми зможемо, зокрема з підтопленням. Але повністю вирішити найближчим часом навряд чи вийде. Можливо, вдасться виправити ситуацію в Басівкутському озері. Принаймні є план дій.
Як з’ясували вчені нашого «водного» університету, найбільше забруднення водойми приходить з верхів’я річки Устя. Тому ми спочатку поставимо земснаряд на вході в озеро, яке будемо заглиблювати, аби та частина, що між мостом і вулицею В’ячеслава Чорновола, виконувала функцію відстійника.
Планів багато. Бюджет на 2020 рік виглядає непоганим, не гіршим, як торік. Тому, думаю, цього року вдасться зробити багато з того, що нам потрібне для нормальної життєдіяльності міста.
– На чому в цьому році будете зосереджувати особливу увагу?
– Планів на 2020-й дуже багато. Очевидно, вони ще будуть мінятися. Адже під час затвердження бюджету депутати будуть вносити якісь пропозиції. Це природно. Нам треба буде проголосувати за бюджет, а для цього необхідно щонайменше 22 голоси. Отож, варто задовольнити й запити депутатів, передбачивши кошти на вирішення тих чи інших питань на їхніх виборчих дільницях.
Однак є дві речі, які для мене, та й, думаю, для міста, дуже важливі. Перша – це стадіон. Очевидно, що будемо працювати в цьому напрямку. Вже виділили 60 мільйонів гривень і будемо просити державу й область, щоб нам допомогли. Маю мрію, щоб найближчим часом (наскільки це можливо) зробити дві трибуни і футбольне поле. Якщо бокові віражі не будуть зроблені – це не страшно, бо без них можна буде проводити ігри «Вереса» тут, у місті. І легкоатлети могли б уже займатись у критому приміщенні.
Друге, що точно буде зроблене, причому у великих обсягах,– це енергозбереження. Йдеться про утеплення будинків, для яких запускаємо нову міську програму. Далі будемо впроваджувати енергоефективні заходи в муніципальних установах і закладах, з цією метою тісно працюємо з НЕФКО.
І не менш важливий напрям – перехід на альтернативне паливо. Нагадаю, що ми за останні неповні десять років зменшили обсяг споживання газу майже вдвічі. А можемо зменшити ще вдвічі. І ставимо собі це за мету. Якщо запустимо всі котли на трісках, заощадимо газу в чотири рази більше. Екстрополюйте це на Україну: нам би вистачило свого газу, і взагалі не треба було б його купувати. Нагадаю, комунальна сфера споживає блакитного палива більш як 20 мільярдів кубів. Поділіть цю цифру на чотири – мали б 15 мільярдів економії. Тому обидва озвучені напрями обов’язково будуть пріоритетними.
– Торік найбільший ажіотаж викликало рішення Рівнеради про запровадження в цьому році плати для іногородніх мешканців за послуги закладів охорони здоров’я й освіти. Щось змінилося з того часу?
– Перед тим як дати відповідь на це запитання, хочу навести статистику народжуваності. Те, що я скажу, звісно – погано, але нікуди від цього не дінешся. Так-от, 2015 року в Рівному народилося 2800 дітей, а 2018-го – лише 2300. Спад іде колосальний.
Якщо говоримо про дитячі садки, то знаєте, що недавно ми відкрили «Вишеньку», на виході – дитячий садок на Дубенській (проєкт уже є, в цьому році почнемо будувати). Ну і, можливо, зведуть дитсадок на Коновальця. Я думаю, що в нас буде ще забагато місць. Згадаєте моє слово десь через рік-два: ці дві криві – народжуваність і кількість місць у садочку – зійдуться.
Тим більше що ми хочемо, аби тих дітей, які живуть за межами міста, місцями в садочках забезпечували свої територіальні громади. Це їхній прямий обов’язок. Де людина зареєстрована, там територіальна громада повинна забезпечити її всіма благами. Якщо ж там дитсадка немає, бо їм не вигідно його будувати, ми готові прийняти їхніх дітей у свої дитсадки, але за окрему плату. Це справедливо.
Територіальна громада повинна забезпечити своїх дітей місцями у садках, незалежно від того, де працюють їхні батьки. Так зробили в Тернополі. Мені сподобався коментар, яке «Рівне вечірнє» взяло у представника з Тернополя. Так, там пошуміли, поговорили і платять. Більше того, мене не дуже хвилює цей шум, бо шумлять люди, які за мене не голосують. Я роблю все для своїх виборців. А мої виборці – це ті, які зареєстровані у місті Рівному. Вони мене обирають, і я на них працюю. На тих же виборців, які живуть в інших місцях, нехай працюють ті, кого обирали вони.
Отож, наша делегація найближчим часом поїде до Тернополя, щоб ознайомитися з тамтешнім досвідом. Очевидно, ми внесемо якісь зміни в прийняту нами постанову, трошки лібералізуємо її. Але за дитячі садки іногородніх змусимо платити так, як це зроблено в Тернополі.
Розмову вів Василь ГЕРУС