Реабілітаційний центр на Рівненщині, який створює казку для інклюзивних пацієнтів. Якщо у вівторок зранку добиратися до комплексного реабілітаційного центру, що знаходиться в Олександрії, то доведеться їхати в переповненій пасажирами маршрутці Рівне-Волошки. Втім, відстань невелика, кілометрів з двадцять, можна потерпіти.
Місяць, прожитий неначе в казці, де всім добре
Більшість пасажирів, примостившись хто як може, їдуть в Олександрію на реабілітацію. По дорозі говіркий пасажир, мабуть місцевий, добре обізнаний з історією, ввійшов у роль екскурсовода і розказує, що сьогодні Олександрія, яка колись була райцентром, відома тим, що в ній є дитячі бази відпочинку, лікарня, дві школи (тепер вони звуться вже ліцеї), музична школа, безліч магазинів….
«Розкажіть про центр реабілітації», – просять у чоловіка пасажири. Більшість з нас їде туди вперше. «Не можу, – відказує він. – Уже зупинка. Ми приїхали. На місці вам усе розкаже директорка Оксана КРАВЧУК. Я її знаю, бо неподалік тут живу, неодноразово спілкувався».
Зі слів чоловіка, вона – принципова, об’єктивна, має характер і загострене почуття справедливості.
«Я часто бачив її вже о сьомій на роботі, – продовжив чоловік. – Обходить велику територію, спілкується з пацієнтами, заглядає в усі щілини великого господарства, щось нотує. На «п’ятихвилинках» якщо заслужив – то похвалить, коли потрібно – дає резонні зауваження, а декому часом перепадає й «на горіхи».
Приїжджих зустрічають медичні працівники
Маршрутка зупинилася біля воріт. Водій допоміг пасажирам зійти і знести їхній нехитрий багаж. Більшість людей на милицях, ходунках, з палицями. Приїжджих зустрічають медичні працівники, допомагають і запрошують до центру. Територія нагадує курортний дендропарк. Усе потопає в зелені та квітах. Молодий сад, віковічні дуби, сосни і ялини, цілюще повітря… А птаство! Яких тільки голосів не почуєш.
Подвір’я, наче в казці, – чистота і порядок. Яких тільки троянд тут нема! Усе розплановано, продумано, доглянуто. Таке враження, що працює тут досвідчений ландшафтний дизайнер. Але такого тут нема. Усе роблять самі працівники. При потребі підміняють і допомагають одне одному. Я вперше побачила, як директорка обробляє квіткові вази, що на газонах, як проріджує і розрихлює кущі троянд.
«Штатних одиниць не вистачає, – каже вона, – зарплати маленькі, залишаються надовго працювати лише патріоти, які прикипіли серцем до людей з обмеженими можливостями».
Хворих у центрі називають інклюзивними пацієнтами.
Не часто таких людей показують по телебаченню, не пишуть про них у ЗМІ. Усі, кого сюди направляють, як правило, люди похилого віку, зі складними долями. За висновками МСЕКів, кожному встановлена група інвалідності: перша, друга чи третя.
До таких пацієнтів потрібен особливий, індивідуальний підхід і догляд. Навіть їсти окремим треба приносити в кімнату, бо до їдальні дійти не можуть. А ще – забезпечити їм доступ до процедур, лікар призначає їх багато.
Приїжджих розселили. Спальний корпус – новий, кімнати – комфортні, розраховані на двох осіб. Є душові кабіни, туалети. Усе облаштовано так, щоб було зручно користуватись. Довкола виблискують нікельовані поручні. Щоб піднятись на верхні поверхи – в їдальню, спальний корпус чи процедурні кабінети – є підйомні «розумні» платформи. Кожного пацієнта навчили ними користуватись. Автоматика – доступна.
Після поселення директорка реабілітаційного центру на Рівненщині запросила всіх на збори. Присутніх – багато: кухарі, технічні працівники, весь медичний персонал. Навіть переселенці теж прийшли, їх дев’ятеро. Кажуть, що їм тут дуже добре, а на таких зустрічах – цікаво, є чому повчитись і з ким подружитися.
Історія центру
Говорили про історію центру. Тут колись містився занедбаний піонерський табір. Це був 2003 рік. Самі відбудовували, відремонтували. У 2019 році нинішній перший заступник голови обласної державної адміністрації Сергій ПОДОЛІН перерізав стрічку під час відкриття спального корпусу. З того часу директоркою центру працює Оксана Кравчук. Її на цю посаду порекомендували працівники закладу і не помилились, бо знали, що тільки вона зможе нести таку ношу.
Було багато запитань від тих, хто тут уперше Не всі погоджувались з режимом роботи центру. Як-от: чому заборонено відлучатися коли й куди хто хоче? Або: хіба обов’язково ходити на процедури? Навіть жорстка дисципліна з санітарії та гігієни, поведінки в побуті – не всім прибулим до вподоби. Пані Оксана зуміла відповісти на прості й проблематичні запитання. А ще наголосила, що термін перебування пацієнта на реабілітації – місяць, і коштує це для держави понад 15 тис. грн. Половину цієї суми перераховує ОТГ (об’єднана територіальна громада), де живе людина, а решту (а часто і більшу частину) – це гроші з обласного бюджету. Заїзд до центру по затвердженому графіку. Направлення дають департаменти соціальної політики на основі рекомендацій і висновків МСЕКів, які є в кожної людини з інвалідністю.
Серед пацієнтів центру немає незадоволених наданами послугами
Після двох тижнів перебування пацієнтів у центрі було проведено соціологічне дослідження. Я опитала 97 респондентів, у тому числі людей, які тут уже були неодноразово. Цікавили питання:
- Які у вас враження від перебування в центрі? Чи оздоровились?
- Що сподобалось, а що – ні?
- Як удосконалити роботу реабілітаційного центру?
Приємно, що не виявилося жодного пацієнта, який би не оздоровився і якому б реабілітація не допомогла. Усім сподобалась культурно-масова робота, організована соціологинею Анфісою ЗИЩУК. Цікаво провели день святого Миколая, День матері, кілька релігійних свят. Були конкурси серед пацієнтів з настільних ігор (шашки, шахи, лото…) Побували на екскурсії в музеї народної творчості – тут демонстрували вироби пацієнтів центру.
Процедури проводять вміло
Лікар прописує фізпроцедури. Їх багато – аж 12. Заняттями керує Катерина МИРОНЕЦЬ. Важливо, що вона не тільки вміло їх проводить, а й детально пояснює, що дають вони для здоров’я людини. А це: ампліпульс, електрофорез, магніти, турманієва терапія, тубус-кварц, інгаляції, гідромасаж, дарсонваль, ультразвук, лазер, вітафон.
Разом з Катериною Миронець фізпроцедурами у реабілітаційному центрі на Рівненщині, займається Катерина НІКОЛАЙЧУК. Вона вправно проводить лікувальну фізкультуру, люди задоволені її методикою.
До вподоби всім теплові процедури, над якими чаклує Анілія ВАСИЛЕЙКО. А це – озокерітово-парафінові аплікації, інгаляції та дихання соляним пилом у соляній шахті. Коли що заболить – біжать теж до неї за пігулками, мікстурами, мазями…
Зізнаюся, що фізично найважча процедура – ручний масаж. За вправні й міцні руки хочеться подякувати масажистці Наталії ШРАМОВИЧ. Вона це робить бездоганно. Так запевняють усі.
«Нам тут краще, як вдома, – зізнається Володимир. – Лікування, харчування, побутові умови, спілкування – зразкові».
Іван, інвалід першої групи, каже, що тут він не вперше, і коли їде додому, то завжди сумує за спілкуванням з людьми, дбайливим доглядом, якістю харчування і медичного обслуговування, добротою, співчуттям і терпимістю всіх, хто обслуговує людей з особливими потребами.
Завжди є що удосконалити
Запитую: а що не так у центрі та як удосконалити роботу?
«Розпочинати треба не з Олександрійського реабілітаційного центру на Рівненщині, – каже Марія з Костополя, – а з якості роботи з людьми з особливими потребами в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ). Їх в області – 64. Чому це з ОТГ міста Рівне за минулий і цей рік на реабілітацію направлено аж 175 людей з інвалідністю, а з Заріччя, Радивилова, Млинова, Острожця – по одному, Здолбунова і Володимирця – по 3?» Втрутилась у розмову Тетяна з Острога й висловила свою думку: «Бо в Рівному є Віктор ШАКИРЗЯН, а в них немає такого керівника. Кажуть, що той Шакирзян усе бачить, чує, контролює і реагує. Люди міста це оцінили. Його поважають і люблять за принциповість, відповідальність, увагу до людей. Не всі голови ОТГ такі».
Галина з Рівного продовжує: «Департаментом соціальної політики в Рівному керує теж професіоналка високого ґатунку – Олена ПЕТРИК. Вона все знає, вимоглива і прискіпливо ставиться до роботи. Тисячі людей обслуговує департамент. Усе добре. Люди – вдячні».
Олена з Дубна каже, що в реабілітаційному центрі для таких хворих повинен бути психолог і басейн. Вода все лікує. Басейну – немає. Хотілося б, щоб частіше бував тут Андрій КАРАУШ, голова обласної ради. Адже реабілітаційний центр – то комунальна власність ради. Треба тут не так уже й багато. Є приміщення, є місце для басейну – залишилось відремонтувати. Ой, пане Андрію, як би то були вам вдячні люди з обмеженими можливостями, якби ви посприяли у встановлені басейну. Нас в області десятки тисяч, згляньтесь над нами, допоможіть. Хочеться, щоб ви своїми діями підтвердили думку населення: «Карауш – розумний, має дар мови, принциповий, сучасний менеджер», – так про вас кажуть в області. Нехай і далі буде так. Подбайте, щоб думка про вас не змінилась.
Надія ГУСАРУК, голова комітету з соціальних питань Громадської ради при ОДА
Олена ПЕТРИК, директор департаменту соціальної політики Рівненської міської ради:
– Вже не один рік наш департамент соціальної політики направляє осіб з інвалідністю Рівненської міської територіальної громади на отримання курсу комплексної реабілітації в Рівненському обласному центрі комплексної реабілітації. На це в міському бюджеті щорічно затверджуються відповідні кошти субвенції обласному бюджету. Так, торік було перераховано (відповідно актів наданих послуг) на рахунок загального фонду обласного бюджету 952 тисяч грн, що дало змогу забезпечити отримання 141 особою з інвалідністю Рівненської міської територіальної громади комплексу реабілітаційних заходів у Рівненському обласному центрі комплексної реабілітації. А в 2024 році затверджено кошти відповідної субвенції в розмірі 1 мільйон 725 тисяч грн.
За п’ять місяців 2024 року такими послугами скористались 32 особи з інвалідністю на загальну суму 236 500 грн.
Унікальним для Рівненської міської територіальної громади в цьому напрямку є і те, що з 2021 року завдяки внесеним змінам до Комплексної міської соціальної програми «Турбота», за рахунок коштів передбачених на виконання її заходів, стало можливим відшкодування витрат за перебування (проживання, харчування) особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи по зору (що потребує постійного стороннього догляду) в період її перебування в Рівненському обласному центрі комплексної реабілітації.
- Мешканці села на Рівненщині зібрали продукти для села на Херсонщині
Мешканці села Курозвани, що в Гощанській громаді, знову продемонстрували свою згуртованість, людяність та бажання допомогти тим, хто цього найбільше потребує, і зібрали черговий гуманітарний вантаж для постраждалих від війни. Цього разу вони долучилися до збору овочів, консервації та інших продуктів…
Читайте також: На Рівненщині продовжують розвивати пластовий рух