Вони вже тут! Чорниця і лохина не просто схожі між собою і смаком, і виглядом, і місцем зростання. Вони ще й близькі родичі, адже обоє належать до вересових і ростуть лише на кислих ґрунтах. Щоправда, чорниця все ж надає перевагу сосновим лісам, а лохина росте практично всюди.
А ще чорниця таки чорніша, з легким, ніби восковим нальотом, а лохина – блакитна з матовим. Якщо ви збиратимете чорниці, то ваші руки зафарбуються у фіолетовий колір, який не так просто відмити. А якщо їстимете, то такого кольору стане і язик.
Лохина ж майже не забруднить ваші руки, бо всередині наповнена світлим, майже прозорим соком. Ягоди лохини соковиті, солодкуваті та з легкою кислинкою. Чорниці ж мають більш насичений і терпкий смак.
На Поліссі чорниці називають ягодами, а лохини – буяхами, голубикою і навіть подекуди гронобобелем. А ще ви, мабуть, чули назву афини чи яфіни – так називають чорниці гуцули. А походить це слово від румунської назви чорниці – afin. Збирають афини по гірських полонинах. Подекуди на рівні хмар.
У деяких країнах чорниця відома як європейська лохина, а лохина – як американська чорниця. Рослину, яку в нас називають чорницею, в деяких інших європейських мовах називають голубою ягодою blueberry (англійська), blabir (данська), Blaubeeren (німецька). Лохину ж теж часто називають голубою ягодою або bilberry (англійська), Heidelbeere (німецька), mosebollebir (данська).
На Поліссі (зокрема на Рівненщині) на збирання ягід виходять із самісінького ранку часто цілими сім’ями, щоб «надрати» (інакше не скажеш) дерев’яними або металевими густими гребінками, позаду яких прикріплена коробочка, якомога більше ягід і здати їх приймальникам. Так, ті гребінки нищать кущі чорниці, бо обривають у ковшик все, що попадається на їхньому шляху – листя, зелені ягоди, цвіт, стиглі ягоди. Їх використання заборонено. Та ягідний сезон дає можливість багатьом цією досить виснажливою працею непогано поповнити свій бюджет, збираючи щодня по 20-30 кілограмів.
Олег, відомий український спортсмен, який родом із Рівненського Полісся, якось розповідав, що під час чемпіонату світу в Фінляндії спортсмени часто ходили через ліс. Побачивши чорниці, він зірвав жменю. Інші спортсмени намагалися його зупинити: «Ці ягоди можуть бути отруйними!»
– Ой, хлопці, якби ви знали, скільки таких «отруйних» ягід я перезбирав і переїв у дитинстві!
Та ви й самі, певно, знаєте, які вони смачні та корисні. У них безліч вітамінів, мінералів, оксидантів і різних кислот.
Буяхи за біохімічними показниками не поступаються чорницям. У них також містяться вуглеводи, лимонна, яблучна, щавлева кислоти, пектини, дубильні речовини. Мають залізо, магній, каротин, вітаміни С, РР, є джерелом Р-активних сполук. Властивості ягоди успішно використовують при лікуванні варикозу, вони поліпшують еластичність стінок судин.
У народній медицині затребувані буяхи, що ростуть у лісі. Гілки з листям – при хворобах серця, недокрів’ї. Ягоди – при порушенні обміну речовин, як джерело вітамінів, протицинготний і глистогінний засіб, сік і відвар – при гарячці. До слова, під час громадянської війни у Північній Америці солдатів рятували від цинги саме лохиною. Вона й зараз вважається однією з найпопулярніших ягід на континенті. Як і в нас на Поліссі.
Людмила СТУПЧУК