Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до Господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оскаржуваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції Господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон) рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов’язковим для всіх співвласників. Проте рішення загальних зборів можуть бути оскаржені в судовому порядку (частина восьма статті 10 Закону).
Згадана норма міститися також в статутах ОСББ, які розроблені відповідно до Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141, у пункті 11 розділу ІІІ якого вказано, що рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Статтею 14 Закону передбачено, що спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.
Тобто якщо хоча б один співвласник обґрунтовано не погоджується з рішенням більшості, прийнятим на загальних зборах, він може звернутися до суду за місцезнаходженням ОСББ з позовною заявою про визнання недійсним певного рішення або частини рішення ОСББ.
Підставами для оскарження рішення загальних зборів ОСББ можуть бути:
- порушення процедури створення об’єднання, скликання і проведення установчих зборів об’єднання, передбаченої в статті 6 Закону;
- порушення під час прийняття рішення на установчих зборах, визначених у статті 10 Закону;
- інші підстави, які порушують норми законодавства про створення ОСББ, що діяли на момент проведення установчих зборів.
Позовна давність відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Підсудність спорів про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів ОСББ Велика Палата Верховного Суду сформувала позицію, відповідно до якої спір про скасування державної реєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин навіть якщо він виник у зв’язку з протиправним внесенням до реєстру суб’єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Велика Палата також зауважила, що зазначений спір не є і таким, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин або у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Однак у постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 813/6286/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що подібні спори найбільш наближені до спорів, пов’язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.
Отже цей спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства незалежно від суб’єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18).
Олена ШЕНДЕРА, адвокат