Нинішня біда спонукає нарешті завершити капремонт єдиного в області інфекційного відділення, приміщення якого визнане аварійним ще дванадцять років тому.
Мені, корінній рівнянці та небайдужій громадянці, дуже прикро за зубожіле населення області, яке вже тривалий час (і не знати, скільки ще доведеться) потерпає через пандемію коронавірусу. Запроваджений карантин залишив людей без роботи, а відтак фактично і без засобів для проживання. Втім ми, українці, витривала нація, тому ніколи не опускаємо руки і не пасуємо перед труднощами. Тому певна, що все здолаємо і з нових випробувань вийдемо лише сильнішими.
Зрештою, я й сама через стан здоров’я по суті вже третій рік перебуваючи на «карантині» (хворію та обмежена у пересуванні), проте жодного разу навіть не допускала думки про припинення своєї багаторічної боротьби за проведення капітального ремонту в інфекційному відділенні Рівненської центральної міської лікарні.
Йдеться про будівлю, яка ще в 2008 році визнана аварійною і непридатною для експлуатації. А нині інфекційне відділення опинилося на передовій у війні зі смертоносним вірусом.
Мимоволі спливає в пам’яті далекий 2011 рік, коли мене рішенням Громадської ради при Рівненському міськвиконкомі було призначено головою комісії з вирішення проблеми інфекційного відділення ЦМЛ. Тоді довелося докласти максимум надзусиль, щоб розпочати проєктування та фінансування капітального ремонту цього корпусу. Пригадую, який жах викликали у мене побачені в стінах будівлі тріщини, де знайшли собі затишний сховок кажани. Найважче було на перших порах, коли мусила доводити керівництву облдержадміністрації, що інфекційне відділення міської лікарні практично має статус обласного, оскільки в ньому лікуються хворі з усієї Рівненщини. Одному Богові відомо, чого це мені коштувало. Але переконала. Та легше далі не стало. Розпочалися всілякі перипетії з проєктом, який через складні технічні умови довелося п’ять разів переробляти. Вартість капремонту за проєктно-кошторисною документацією на той час становила 16 мільйонів гривень. Зважаючи на дефіцит обласного бюджету, було вирішено ремонтувати будівлю поетапно. Щоправда, перший транш з обласного бюджету в сумі 150 тисяч гривень надійшов лише у 2013 році.
Далі події розвивалися з перемінним успіхом. Про них не раз розповідала місцева преса. Так, газета «7 днів» у номері від 4 липня 2013 року розмістила публікацію під заголовком «Інфекційна лікарня в комі». Щоб привернути увагу громадськості, я особисто зі сторінок газети «ОГО» (24.07.2013) била в набат: «Обласне інфекційне відділення – найстаріша споруда на території міської лікарні. Це єдиний профільний лікувальний заклад. Корпус руйнується». Пізніше були журналістські і мої матеріали у «7 днів»: «За віртуальні гроші лікарні не зробиш» (30.04.2014), «В кінці тунелю проблем інфекційної лікарні з’явився проблиск» (24.11.2014), «Людська байдужість» (7.10.2016), «Кошти на ремонт лікарні дали з боєм» (19.10.2017), «Інфекційну лікарню треба негайно ремонтувати» (2.05.2019). За цей же час було чимало телесюжетів, присвячених проблемам інфекційного відділення.
Як результат, за період із 2013 по 2019 рік на капітальний ремонт інфекційного відділення з обласного бюджету була виділена субвенція в сумі майже мільйон 215 тисяч гривень. Натомість із міського бюджету з 2014 по 2019 рік дали 2 мільйони 780 тисяч гривень. Зважаючи на подорожчання робіт і будматеріалів,
на ремонт лікарняного корпуса на сьогоднішній день потрібно близько 14 мільйонів гривень.
Отож мені знову, не зважаючи на стан здоров’я, судилося оббивати пороги владних кабінетів, писати численні звернення, виступати з трибун міської та обласної рад. Але з огляду на те, що проблема досі залишається не вирішеною, складається враження, що вона нікого з можновладців за живе не зачепила. Можливо, поки що.
Мені ж інфекційне відділення не дає спокою ще з 2011 року, а з початком пандемії на коронавірус – особливо. Адже йдеться про життя наших краян. Тому після сесії облради (10 березня ц.р.), на якій знову озвучила проблеми інфекційного відділення, я часто відвідувала цей лікувальний заклад. У тому числі бувала тут під час облаштування реанімаційних палат і боксів для прийому хворих на коронавірус. Благо, міська влада виділила гроші на купівлю апаратів ШВЛ і засобів індивідуального захисту для медпрацівників. Я зробила власний скромний внесок – придбала якісну тканину, з якої пошито і передано в інфекційне відділення 300 захисних медичних масок.
Зараз на медичний персонал інфекційного відділення Центральної міської лікарні покладена велика відповідальність. Адже медики не просто лікують, а рятують людей, захищають населення області від поширення небезпечного вірусу. За це їм велика подяка і багатоголоса молитва до Творця за їхнє здоров’я.
Натомість для можновладців, від яких залежить подальша доля інфекційного відділення, нинішня пандемія коронавірусу має послужити тривожним дзвінком. Адже біда, як всі ми вже вкотре переконалися, знову прийшла несподівано. Щоб подібного не повторилося в майбутньому, при першій же нагоді після епідемії необхідно подбати про створення належних умов як для роботи медиків, так і лікування хворих. Принаймні, я зроблю все від мене залежне, щоб так і було. Бо моє кредо «Сказано – зроблено!» Сподіваюся, що мою позицію підтримає обласна і міська влада. Отож знайдуть можливість до кінця нинішнього року завершити багатостраждальний капремонт інфекційного відділення. Дай, Боже, щоб не сталося нічого непередбачуваного.
Тамара САВІНКОВА, голова комітету з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства Громадської ради при ОДА
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»