Процес створення перших у Рівному об’єднань співвласників багатоквартирних будинків став початком вирішення різного роду житлово-комунальних проблем мешканців міста.
Тепер, коли у нас нараховується понад півтисячі ОСББ, маємо багато гарних висоток із ошатними дворами та дитячими майданчиками. А це – результат невтомної роботи передусім голів об’єднань співвласників.
Це зазвичай невгамовні люди з неабияким почуттям відповідальності, котрі, без будь-якого перебільшення, сумлінно працюють на благо своїх громад.
До їх числа по праву належить і Олена Хомич, яка очолює два ОСББ – на Дубенській, 44 та Макарова, 2. За час її головування у цих будинках зроблена сила-силенна справ. Це великі й маленькі роботи, як-от: ремонт каналізаційних систем, дахів, ліфтів, мереж електропостачання та заміна старих ламп освітлення місць загального користування на нові – енергоощадні.
Крім усього, Олена Хомич є автором проєктів громадського бюджету, які вже успішно реалізовані. Вона також є активним громадським діячем, громадським радником. А ще – люблячою мамою своєї донечки. Олена є жінкою з невичерпною енергією та невтомним бажанням бути корисною суспільству. Як Олена Хомич скрізь і завжди встигає, намагалася допитатися у неї журналістка газети “7 днів”.
– Пані Олено, якщо начистоту, що вас мотивувало взятися за управління справами в житловому будинку?
– Скажу відверто. Сповна усвідомлювала, що бути головою ОСББ – це насамперед неабияка відповідальність. Але мене завжди переповнюють особливі відчуття, коли мою роботу та старання можна побачити неозброєним оком.
Тому основне завдання, яке ставила собі, коли йшла на голову ОСББ, – це зробити все можливе для того, аби мешканці цих будинків почували себе комфортно та затишно.
Комунальні зручності намагалася створювати як для дітей, так і для дорослих. Відтак, дуже опікувалася тим, щоб були встановленні дитячі майданчики в мікрорайоні Боярка та у дворі будинку на Макарова, 8.
Дбаю, щоб також були облаштовані зони відпочинку для мешканців. Нехай це комусь, можливо, видасться нескромним, але я там, де відчуваю, що дуже потрібна.
«Зміни, які зачіпають інтереси багатьох сторін, не будуть успішними, якщо сторони не почнуть домовлятися»
– Цим, напевно, можна пояснити вашу активну участь у різних громадських проєктах, які реалізуються в Рівному?
– Мабуть, так. Бо турбуюся не тільки про мешканців будинків, де я є головою ОСББ. Мені важливо бути корисною, а особливо – людям, які потребують підтримки. Тому я є автором кількох проєктів громадського бюджету, які вже успішно реалізовані.
Наприклад, мені не подобалося хаотичне розміщення реклами по місту. Тому стала автором проєкту встановлення рекламних тумб для розміщення оголошень і зменшення їх хаотичної розклейки по Рівному.
Також постійно долучаюся чи організовую різні акції разом із небайдужими рівнянами. Я є членом правління ГО «Ресурсний центр підтримки ОСББ Рівненщини», де зібралась чудова команда практиків, котра вболіває про розвиток та підтримку інших об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у нашому місті, області і взагалі країні.
У мене, мабуть, така місія – допомагати та намагатися вирішити чужі проблеми, якими б вони не були.
– Як відомо, у період із 2017 до 2019 року громадськими радниками хотіли стати 1227 осіб, але пройшли навчання лише 165 активних громадян, серед яких і ви. Хто вони, громадські радники, і чим займаються?
– Це звичайні люди, які не мають юридичної освіти, проте пройшли інтенсивне навчання та отримали всі необхідні інструменти, щоб допомагати людям у вирішенні їхніх проблем. Вони надають правову інформацію або направляють тих, хто до них звернувся, до тієї чи іншої компетентної служби.
Я пишаюся тим, що лише за останній рік громадські радники допомогли 1854 людям розв’язати їхні проблеми. Громадські радники – це неймовірні люди, за яких душу переповнює гордість! І дуже хочеться, щоб більше людей дізналися про нашу діяльність та успіхи.
«Я там, де відчуваю, що дуже потрібна. У мене, мабуть, така місія – допомагати та намагатися вирішити чужі проблеми»
– Виходить, що ви сповідуєте ще й такий принцип: вік живи – вік учися?
– Можна й так сказати. Бо відвідую багато освітніх заходів, як-от різні тренінги. Здебільшого ті, що пов’язані з темами побудови діалогу в громаді, розбудови миру та миротворчі дії.
Усі тренінги, в яких я брала і беру участь, – це для мене як свіжий ковток ідей та бачення. Я розумію, що вчитися потрібно завжди. Отож, прагну до розвитку та пізнання чогось нового. І часто тренінг проходить в атмосфері міжкультурного різноманіття, адже у групи включені представники влади, громадських організацій, молодь, священики різних віросповідань.
Усі мої навчання – це підвищення певною мірою моєї кваліфікації. Вдосконалення навиків ведення діалогу в громаді. Бо зміни, які зачіпають інтереси багатьох сторін, не будуть успішними, якщо сторони не почнуть домовлятися. І часто цьому потрібно вчитися. Ці речі дійсно потрібні, бо країна переживає нелегкі часи.
- Що варто знати рівнянам про живу воду – березовий сік
- У Рівному смертельна аварія – чоловікові стало зле за кермом
– Насамкінець таке запитання: як вам вдається усе встигати? Як реагує чоловік на таку вашу надактивну діяльність?
– Мій чоловік постійно переживає за мене. Тому що в мене робота з людьми. А це, як відомо, складно та нервово. Часто люди свої негативні емоції передають, або я їх сама ловлю. Звісно, з часом я почала з цим справлятися, але раніше було важко. Був період, коли чоловік мало не щодня пропонував мені залишити цю справу, але згодом змирився, що я постійно десь і завжди, як герої мультика Чіп і Дейл, біжу на допомогу.
Мало того. Коли у чоловіка вихідний, я часто прошу допомоги і залучаю його до громадської роботи. Напевне, він просто звик і зрозумів одне: ця робота мене наповнює. Він знає мою люблену фразу: «Хто, якщо не я?»
Іванка ПРИШЛЯК
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»