Небезпечні для рівнян крайності зумовлені пандемією

Страх і байдужість – це дві однаково небезпечні, зумовлені пандемією крайності. Вірус є, хоча ми його й не бачимо.

А дехто навіть сумнівається, що коронавірус настільки небезпечний, як його малюють. Тому й тривають запеклі дискусії з приводу походження смертоносного вірусу, масштабів пандемії та доцільності карантинних заходів. Оскільки ж ніхто не має в руках козирної карти переконливих аргументів, виходить, що кожен по-своєму правий: і ті, хто вважає коронавірус найбільш небаченою чумою в історії людства, і ті, хто сприймає його за страшилку злого карлика.

У медиків, які віч-на-віч зустрілися з СОVID-19, своє бачення цієї недуги. Ось, скажімо, як її змальовує в інтерв’ю Громадському радіо лікар-терапевт обсерваційного відділення Сарненської центральної райлікарні Людмила Чиченіна:

«Хочу сказати, що всі ми переживали епідемії, у тому числі такі як SARS-пневмонії, «пташині» пневмонії. Так, їх (хворих, – ред.) було більше, вони були важкі, але це були поодинокі випадки. Я працюю вже досить довго, в мене великий стаж, але такої каверзної, такої хамелеонівської хвороби я ще не зустрічала. Вона просто на ходу міняє свої маски. Ми працюємо з пандемією вже три місяці, і цей вірус весь час проявляється по-різному. Я бачила недуги набагато складніші й трагічніші, але вони були передбачувані. А от основна «фішка» коронавірусу – це непередбачуваність. Тому люди повинні бути дуже-дуже обережними».

 

Вірити чи не вірити лікареві – індивідуальна справа кожного. Втім, уже зараз незаперечним є факт, що пандемія докорінно змінює світ просто на наших очах. Яким далі буде наше життя, покаже час. А щоб побачити його, напевне, все ж таки не варто ігнорувати рекомендації і поради рівненських медиків, які публікуємо.



Весну 2020 року ми запам’ятаємо надовго. Просте слово «карантин», яке поділило наше буття на «до» і «після». Цілком очевидно, що хвороба, що поширилася світом із Азії, і обмеження, які принесла пандемія, ще довго будуть із нами. Ми запитали думку рівнян щодо того, чи ефективні жорсткі обмеження, чи варто обрати інший спосіб адаптації та життя в зміненому світі.

Наталія Микита, заступниця директора Центру з надання соціальної допомоги:

– Якщо вже є карантин, то він має бути для всіх, а не вибірковий. Бо у нас кафе працюють, а школи, садочки і установи зачинені. Купа проблем із документами, не можна людей поселити в інтернат, усе зупинилося. Вважаю, що потрібно було б відкрити все, але на таких самих умовах, як працюють нині магазини і кафе. З дотриманням санітарних норм і обмежень і ретельним контролем. Наш центр працює, ми проводимо термоскринінг, люди обробляють руки антисептиком, обов’язкові маски. Чітко виконуються правила карантину. Так само міг би працювати й садочок. Добре, що в мене є бабусі, які допомагають доглядати дітей. Та одна з бабусь через це «прогулює роботу». А що буде у вересні, навіть думати не хочу. Старший син іде цього року в перший клас. Як він буде навчатися дистанційно, важко уявити.

Михайло Бєлік, директор ЗОШ №13

– Є карантинні норми, яких ми мусимо дотримуватися: мити руки, використовувати антисептики, контролювати температуру, носити маску при близькому спілкуванні з людьми. Це беззаперечно потрібно робити, адже так ми захищаємо і себе, і оточуючих. Бачимо, що за останні тижні рівень захворюваності піднявся. Мені (як і багатьом людям) хочеться, щоб усе це завершилося. Щоб у вересні ми могли повернутися до повноцінного навчання. Тому дуже хотілося б, щоб крива захворюваності пішла вниз, щоб люди дотримувалися вимог карантину. Це не означає, що потрібно постійно носити маску і рукавички. Зараз по-різному можна оцінювати те, як у нас в країні вводився карантин у березні. Правильно це було, чи ні. Але у нас не було італійського сценарію. Тому вважаю, що карантин свою місію виконав.

Юлія Семенюк, керівниця «Освітнього простору Юлії Семенюк»:

– Слід бути обережними, дотримуватися санітарних норм і обмежень. Але не так, як у нас це зараз відбувається. Ніби карантин, частина людей не може працювати повноцінно. У той же час ми бачимо, що на дитячих майданчиках повно дітей, які бігають і граються разом. На мою думку, було б правильно перекласти відповідальність за здоров’я дітей на батьків. Тобто кожен приймає рішення: вести свою дитину в садок чи на заняття з ментальної арифметики або іноземної мови. І батьки несуть відповідальність за наслідки такого кроку. Кожен повинен вирішити сам: чи він панічно боїться цього вірусу, працює з дому й виходить лише у разі крайньої потреби, чи живе більш-менш звичним життям із дотриманням санітарних норм, маскового режиму, дистанції і так далі. Почали робити активніше тестування. Зрозуміло, що стали виявляти більше хворих. Тож не варто так гостро реагувати на більші цифри. Зараз у суспільстві активно «розганяють» тему про дистанційне навчання з вересня. Як на мене, це не зовсім добра ідея. Як педагог, я розумію, що не всі батьки зможуть пояснити дітям ту чи іншу тему з фізики, хімії чи навіть геометрії. Мені здається, що вплив карантину на шкільну освіту ми ще довго будемо відчувати.

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»

Діліться корисною інформацією з друзями: