Вже завтра, 11 травня, віддамо шану мужньому захиснику 41-річному солдату Олександру Горисюку.
Олександр пропрацював понад 10 років на виробництві вікон, знав, що таке заробітки за кордоном, а потім повернувся додому, аби вже тут залишитися. Бо ж саме у Рівному живе його донька Анастасія, яку безмежно любив…
Саме із татом пов’язані її найяскравіші дитячі спогади — походи на спідвей. Олександр любив футбол, а ще — куховарити, приготовані ним страви не залишали байдужим нікого…
Коли ж почалася війна, пішов добровольцем, хоч раніше в армії й не служив.
“Він завжди казав, що піде на війну, якщо на нас нападуть, мовляв, дід воював, і я буду воювати. І пішов у військкомат на другий же день, хотів захистити, уберегти молодших. Нікому нічого не сказав. Навіть я, хоч працюю у військкоматі, дізналася про це через тиждень,” – розповідає сестра Олександра Наталія.
Гарік, як називали Олександра друзі, дуже любив свою країну і вірив у Перемогу, тож наближав її зі зброєю у руках. Він був щирим і надзвичайно добрим, готовий поділитися усім, що мав, і віддав своє життя…
Прощання з солдатом Олександром Горисюком відбудеться завтра, 11 травня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його, як і просив, на малій батьківщині батьків у Гощанській громаді поряд із рідними…