Коли люди купують квартиру в новому будинку, то з часом виявляють немало побутових і комунальних проблем. Що вже казати про «хрущовки». У будинку, який зведений 50–60 років тому й практично весь цей час був на обслуговуванні в жеку, проблем хоч греблю гати. На що пальцем не покажи, потрібно модернізувати, ремонтувати чи повністю оновлювати. Однак і такий будинок можна привести до ладу і зробити його комфортнішим, було б бажання та розуміння мешканців. Про такий досвід нам розповів голова ОСББ «Богоявленська, 6» Юрій НОВАК:
– У 2013 році ми з сім’єю переїхали до цього будинку. Він був, м’яко кажучи, в дуже поганому, запущеному стані. Ця «хрущівка» збудована 1959 року, на чотири під’їзди. Хотілося жити в кращих умовах. Почав шукати однодумців, спочатку в своєму під’їзді.
У мене було трошки досвіду в цій сфері ще з попереднього місця проживання. Ми першими в будинку поміняли двері в під’їзд, встановили домофон. Перекрили доступ для чужих людей. Бо наш під’їзд крайній, тож нерідко тут і курили, й випивали, і нужду справляли сторонні люди. Неприємно було це все бачити щодня, особливо, коли в тебе малі діти. Почав далі гуртувати довкола себе небайдужих. Ми й на суботники виходили, намагалися щось змінити. У 2016 році, коли жек, що обслуговував наш будинок, був першим кандидатом на розформування, зрозуміли, що нікуди далі відкладати, і створили ОСББ, яке я очолив. Відтоді є група активних мешканців, які завжди допомагають.
– Із чого починали?
– Проблем чимало було, деякі з них уже вдалося за цей час зрушити з місця. Взялися за систему водопостачання. Намагалися зробити так, щоб можна було самостійно перекривати воду на будинок. Щоб була можливість робити ремонти. На жаль, не вдалося дійти згоди з водопостачальниками. Не можемо замінити засувку на будинок. Ще є проблема з дуже низьким тиском води на п’ятих поверхах. Через це не спрацьовують газові колонки, люди не мають гарячої води. Поки що листуємося з водоканалом. Звернулися й до обласної і міської рад, сподіваємося вирішити це питання.
Була серйозна проблема з тепловими мережами. Вони були в страшному стані ще до створення ОСББ. Мешканці не могли між собою порозумітися, там були спарені стояки, вони протікали, але ніхто не хотів у своїй квартирі стіни розбивати, щоб зробити ремонт чи заміну. Доти впиралися, доки торік не прорвало систему опалення, тож уже мусили щось робити. Зважилися взяти «теплий кредит». Тепер повністю оновлюємо цю систему. Хоч і довго довелося людей переконувати.
Збирали не одні збори: і біля кожного під’їзду, і загальні. Нарешті більшість підтримала. 27 вересня банк надав нам кредит на модернізацію теплопостачальної системи. Першу чергу зробили швидко, далі загальмувалося. Адже у нашого будинку є певна специфіка – дві третини його підвальних приміщень перебуває у приватній і державній власності (там розміщено супермаркет і підрозділ ДФС).
Ми не маємо вільного доступу до тієї частини мереж. Аби там щось ремонтувати чи замінювати, потрібно попередньо отримати погодження від власників. І якщо з приватниками вдалося швидко домовитись, то до державних приміщень довго не могли дістатися. Зверталися й до столиці, адже власник – Фіскальна служба, саме там. Вели перемовини і з керівником обласного підрозділу. Зрештою якось домовилися. Зайшли в приміщення, провели необхідні роботи, запустили опалення. Ще не вирішили питання щодо їхнього внеску на ремонт і не тільки, адже державна структура теж є співвласником будинку, тож мала б фінансово долучатися до його утримання та ремонту. Однак у законі такі випадки чітко не прописані. Тож шукаємо вихід.
– Які ще зміни втілюєте в вашому будинку?
– Великою проблемою були й електричні мережі. Поміняли майже всі автомати, зробили ревізію щитків у під’їздах. Повністю замінюємо проводку в підвалах. Бо там за останні 50 років такого понакручували! Вимикач на стіні, а через 20 сантиметрів – коробка з оголеними кабелями. Туди в темряві помилково міг хто завгодно руку запхнути. У щитках були пробки із шурупами замість запобіжників, «щоб не перегоріло». Електрик просто за голову брався. Плануємо до нового року це питання закрити. Об’єднання оплатило роботу електрика, а деякі витратні матеріали купували самі мешканці.
Значною проблемою для нас є відсутність технічної документації. Її нам не повністю передали ще під час створення об’єднання. Тож часто доводиться щось робити наосліп.
– Ваші сусіди здебільшого підтримують зміни в будинку, активно долучаються?
– Буває по-різному. Половина людей розуміє, що будинок – це спільна власність тих, хто в ньому живе. Тому підтримують модернізацію, поліпшення. Самі виходять на суботники. От нещодавно вирішили відремонтувати сходові клітини своїми силами. Коштом об’єднання придбали матеріали, решту зроблять самі люди, аби не платити виконавцям. Когось потрібно довго переконувати, що зміни – життєво необхідні. Є й такі, хто категорично проти, завжди. Але більшість розуміє, навіть непопулярні кроки.
Нещодавно я попросив людей наперед заплатити внески, коли міняли водопровідні труби. Планували зробити одне, а на ділі знадобилося ще чимало додаткових робіт. Мешканці відгукнулися. Погодились заплатити авансом, ще й щомісяця сплачувати по половині регулярного внеску, щоб об’єднання не залишалося повністю без коштів. От так усі разом і справились із завданням.
Розмір внеску в нас 3,5 гривні, він не змінювався з часу створення ОСББ. Сплачують його мешканці теж по-різному. Хтось має постійну переплату, інші ж просто не платять чи не мають можливості заплатити. Йдеться про старших людей із мізерною пенсією. На жаль, не всіх підтримують діти та онуки. Тому іноді навіть доводиться звертатися до депутатів, волонтерів, благодійників, аби підтримали старих харчами чи речами.
– За три роки, поки ви очолюєте ОСББ, що було найскладнішим?
– Найскладніше переконати людей, що багатоповерхівка – це їхнє майно, і вони мають про нього дбати, вкладати гроші, ремонтувати і так далі. Зламати стереотип найскладніше. Люди пенсійного віку звикли, що колись платили квартплату, все інше робив жек. Тепер же потрібно вкладати додатково. Адже самими внесками великих ремонтів чи модернізацій не оплатити. Дехто, коли чує, що ті чи інші роботи коштуватимуть 200–300 тисяч, хапається за голову, махає руками і каже: «Нам це не потрібно». Однак, коли дізнаються про можливості відшкодування за міськими чи державними програмами, часто змінюють свою думку.
Я переконаний: якщо ми хочемо жити комфортно, краще, ніж колись, варто використовувати для цього всі можливості. Якщо ж залишимося пасивними, то й житимемо в минулому.
Спілкувалася Наталія НИРКОВА