З року в рік, із покоління в покоління восени “дбайливі” селяни палять сміття. Це така звичка. Чи то традиції предків. Не важливо. Викорінити важко, бо ж так зручно.
Всі палять… А куда, я його подіну? Часто можна почути. Селяни рахуються вельми турботливими господарями, адже картоплю викопали, ще толком всьо то не просохло, а вони давай палити. Клуби диму стоять, що можна вчадіти, вітру нема, щоб бодай гнав під три чорти той дим. Все йде та тебе. Ти вже й передумав, що то класно мати город і сусідів-недоумків, бо замість тої городньої роботи ховаєшся в хату, бо видихать не можна. Сусідка розвісила сушити білизну, і відразу пожалкувала, що це зробила. Ти чекаєш коли дим змінить трохи напрямок і біжиш сказать сусіду, що то не можна палить городину.
- Ви чули бодай, га? Сміття палить заборонено! Ви знаєте?
- Із-за чотирьох куп, оповитих димом, хазяйка озивається.
- Та чули,чули!
- То гасіть кажу, бо зараз поліцію визву!
- Заре -затушу бурмоче., жваво підгортаючи решту городини до купи.
- То що ж з нами таке, люди добрі? Знаємо, розуміємо, а робити не хочемо. Сусідів труїмо, (я подумала, як же тим людям, що на коронавірус хворіють, дома на самоізоляції, чим їм дихати?)
Як впливати на людей? Невже й справді до людей так важко доходять елементарні речі, що вони труять самі себе і навколишніх. Нє, ну серйозно куди звертатись?
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»