Стараюся писати не для натовпу, а для людей, здатних мислити, аналізувати і синтезувати нове. Шкода, що таких людей не так багато.
Напевно, інакше бути не може. Іноді почуваєшся так, ніби покинув острів, на якому серед потоків лайна сьогоднішніх реалій продовжують жити ті, хто недавно був поруч. Однак їм комфортно жити серед бруду, смороду фекалій і вони живуть. Деякі навіть вважають себе щасливими. А хіба є на то рада?
Більшість людей все життя тягнуться за примарою щастя. Коли омріяне щастя приходить, настає розчарування, бо очікування завжди солодше за дійсність. Байдуже, щасливий ти чи ні, бо життя всього лиш коротка мить. Сьогодні тут же стає минулим, а до примарного завтра ще треба дожити. А дожив – і знову розчарування, бо воно також тут же відійде у вічність минулого. Цинічно, але це правда.
Реалії земного життя заставляють задуматись над тим, навіщо ти прийшов на цей світ і що маєш лишити по собі. Найкраще залишити після себе добрі справи і залишитись в пам’яті людей прикладом, який захочуть наслідувати. Для цього потрібно обрати берег, до якого хочеш пристати, і вектор руху до визначеної мети. Це не так просто, бо потребує насилля над самим собою.
Навіть у свої найкращі часи ми не знаємо, що приготувала для нас доля на завтра, тому ведемо себе безпечно і вільно. А завтра приходить незалежно від нашої волі і приносить неочікувані сюрпризи. Отут і проявляють свою дію Закони Природи. Один із них гласить: «Що посієш – те і пожнеш». Не ігноруйте ці закони, вивчіть і старайтеся жити за ними, тоді сюрпризів в житті стане менше. Своїми діями ви не будете викликати зворотної протидії Природи, будете готовими сприймати усе, як дарунок долі і навчитесь долати перешкоди на шляху до мети. Без мети життя людини подібне до корабля без штурвала. Ходіння по замкнутих кривих, вічний пошук і розчарування. Іноді це подібно до щурячих гонок у замкнутому просторі. Але головною метою для людини розумної залишається бути Людиною всюди і у всьому і добросовісно виконати свою місію в земному житті. Хай успіх супроводжує вас завжди. І на додачу вірш Віктора Шкуратюка, який підходить до теми.
Мітинг на цвинтарі
Не жалійте добре слово,
Не тримайте про запас,
І воно обов’язково
Кратно вернеться до вас.
І тоді у час тривожний,
Доки світ цей не замшів,
Стане слово на сторожі
Тіла вашого й душі.
Тільки ж людям слова злого
Дарувати не дано,
Бо воно не є від Бога
Від лукавого воно.
Бо крізь відстань ваших років,
Повертаючись назад,
Принесе в журбі неспокій
І страждання у сльозах.
Іван ФЕДІВ, міський голова Рівного 1990-1993 рр.