Пандемія і карантин – ось два слова, які вкрай швидко і докорінно змінили наші життя. Привівши впритул до різних криз: сімейних, фінансових, особистих. І якщо на початку ці слова асоціювалися з невідомістю і певним страхом, то сьогодні люди на них реагують із роздратуванням.
Однак є ще два слова, які нині викликають у значної частини суспільства величезну хвилю невдоволення на межі з обуренням. Ці слова – «дистанційне навчання». Після першого досвіду такої науки навесні цього року ніхто з батьків не бажає повторення такого формату навчання для своїх дітей уже з вересня.
Коли відкриють школи?
Про те, що дітям і в новому навчальному році доведеться «гризти граніт науки» не у шкільних класах із вчителями й однокласниками, а вдома – перед гаджетами чи телевізорами, заговорили на початку літа. Коли після ослаблення карантинних обмежень крива захворюваності на коронавірус знову пішла догори. Мовляв, найімовірніше школи не можна буде відкривати, адже вони можуть стати джерелами інфікування.
Щоправда однозначного рішення з цього приводу Міністерство освіти та науки поки що не оприлюднює. Кажуть, прийматимуть його наприкінці серпня, спираючись на епідситуацію в країні. Натомість в офіційних повідомленнях йдеться про те, що в новому навчальному році частково будуть застосовуватися технології дистанційного навчання.
Між тим у Рівному школи готують до роботи в нових пандемічних умовах.
– Було кілька нарад, ми розглядаємо різні варіанти навчання з 1 вересня, – зазначив начальник міського управління освіти Василь Харковець. – Купуємо дезінфікуючі засоби, безконтактні термометри, обговорюємо організацію навчального процесу, аби з 1 вересня міські школи могли повноцінно працювати. У березні-травні все було дещо хаотично. Хочемо, щоб восени було по-іншому. Є певні проблеми і не лише з технічним забезпеченням навчальних закладів та учнів для застосування технологій дистанційного навчання. Це лише здається, що легко і просто зробити. На практиці все набагато складніше.
Чиновник вважає, що повністю на дистанційні технології школи навряд чи переведуть, адже такий сценарій не до вподоби не лише батькам, а й педагогам: «Люди звикли працювати з дітьми». І точно він не на користь системі освіти. Але наголошує, що від інструментів дистанційного навчання зовсім не відмовляться.
Школа – це значно більше, ніж просто уроки
Дійсно, онлайн уроки виправдані як механізм навчання в надзвичайних обставинах. Однак на осінь потрібно шукати інші варіанти, – переконані експерти. Адже школярі просто не зможуть сидіти замкненими в своїх помешканнях. Якщо старшокласника можна залишити удома на певний час, то що робити з учнями початкових класів? Як працюючим батькам вирішити це питання? Не всі мають бабусь-пенсіонерок, та й няню чи гувернантку собі можуть дозволити одиниці.
– Як для батька школярки, для мене повний перехід на дистанційну освіту – це нонсенс. Якою буде якість знань, коли дитина переглянула урок по телевізору і не має можливості ні задати питання по суті, ні отримати на нього відповіді? Так і буде, як у тій приказці: вчились чогось і потрошку, – зазначає заступник міського голови Сергій Васильчук. – У школі дитина має можливість живого спілкування з однолітками та вчителями. Тобто вона набуває тут соціального досвіду. Згадаймо дитинство: більшість найкращих друзів з’являється в дитячі роки, від яких залишаються яскраві враження. Адже саме в школі зароджуються перші щирі почуття, заповітні мрії, як, зрештою, перші драми і розчарування. Інше питання, яке мене неабияк турбує як заступника міського голови, що буде із школами. Якщо приміщення простоять рік-другий без повноцінного опалення і догляду, то пізніше ми їх просто не доремонтуємося. Тож, існує чимало таких моментів, які свідчать про те, що категорично не можна переводити школи повністю на дистанційку. Отож я за те, щоб зробити все можливе, аби в наших дітей залишилося традиційне навчання.
До якісного дистанційного навчання не готовий ніхто
Звісно ж те, чим займалися школярі в березні-травні, складно назвати повноцінним дистанційним навчанням. Адже за деякими винятками це швидше була самопідготовка. Вчитель скидав через месенджер чи на електронну пошту теми для самостійного опрацювання і завдання до них. А дитина сама чи за допомогою батьків (або репетиторів) навчалася. У квітні стартував проєкт «Всеукраїнська школа онлайн». Однак і він лише частково зняв труднощі, які виникали. Натомість ми усвідомили, що просто не дозріли до повного переходу на таку модель освіти.
– Основна маса педагогів і батьків не готова до впровадження якісного дистанційного навчання, – вважає заслужений вчитель України, заступник директора РОЛІ Віктор Мисан. – Окрім якісного інтернету, потрібна ще й якісна техніка. Її мають одиниці. По-друге, всі учителі мали б оволодіти технологіями онлайн навчання. Нині ними володіють здебільшого молодь та педагоги середнього віку. По-друге, якісне онлайн навчання може бути лише в прямому режимі, згідно встановленого розкладу. Учитель повинен бачити, чути, комунікувати із учнями. Не в записі, не на вайбер скидати завдання, а онлайн-трансляція, колективний розбір, індивідуальні відповіді, консультування тощо. Це – не реально в наших умовах.
Рівень якісної самостійної роботи учні набувають лише з роками навчання, а до цього їх всьому доводиться вчити. Це ж стосується самоорганізації. Значна частина дітей не мають таких навичок, не вміють працювати самостійно. І цю ненавченість батьки побачили під час карантину. Для них це стало і відкриттям, і одночасно мукою Господньою.
Педагог вважає, що чимало батьків проти дистанційного навчання, бо просто не вміють спілкуватися з власними дітьми.
– Більшість впевнена, що «моє завдання – вдягнути і нагодувати, а нехай вже школа вчить», – зазначає Віктор Мисан. – Тому і гвалт з боку батьків. Звичайно, так думають не усі, але… Ще більша просторова проблема вдома, оскільки кожній дитині потрібно облаштувати робоче місце індивідуальне та забезпечити технікою, створити умови, щоб її нічого не відволікало від навчання. Ті, хто пропонують онлайн-навчання, просто не розуміють, як живуть більшість громадян і які у кожних можливості.
Отож нині керівники освітянської галузі визнають існуючі проблеми та намагаються їх вирішити, визначаються, як працюватимуть в умовах пандемії школи та яким буде новий навчальний рік. Батькам же залишається сподіватися, що відповіді на ці питання та виклики будуть на користь їхнім дітям.
Тему досліджували Наталія НИРКОВА та Аліна БУДАФЕНКО
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе наш Telegram