Травень щедрий на родинні свята: День матері, День батька, День сім’ї. Ми вітаємо тих, хто подарував нам життя, хто піклується про нас, тих, кого любимо і з ким самі створюємо родини і даруємо нове життя. Звісно, в ці дні не всі зможуть похвалитися щасливими сімейними фото в соцмережі, хтось не зміг створити родину, хтось її втратив. Чому так відбувається?
Ми поспілкувалися з відомою рівненською психотерапевткою Галиною Хилюк про вибір партнера та створення сім’ї, а також про те, чому ці кроки краще робити з гарячим серцем і холодною головою.
– Пані Галино, тема любові, стосунків між чоловіком та жінкою має певний романтичний ореол. Розкажіть, чим найчастіше керуються люди при виборі партнера? Отим відчуттям «своєї» людини, чи більш прагматичними чинниками?
– Про вибір коханої людини співають у піснях, складають легенди та знімають кіно. Насправді ж все більш прозаїчно. Ми обираємо собі партнера для життя зі свого кола. Як правило, це людина, яка живе в тій самій місцевості, має подібне суспільне походження, освітній рівень і частенько навіть фах.
- Директор підприємства підозрюється у привласненні майже трьох мільйонів, на які мали ремонтуватися дороги Рівненщини
- З понеділка в Україні регулюватимуть ціни на продукти та протиепідемічні товари
Але є ще психологічні фактори, чому ми вибираємо саме цю людину. Це підсвідомі чинники, які ми виражаємо словами: «Вона/він не в моєму стилі». До них належать: подібність до батьків або інших важливих людей, яких ми любили в дитинстві, риси, протилежні тим, які ми не любимо, спосіб поведінки, що викликає захоплення та ін. Усі ці чинники ніби велике сито, через яке ми просіюємо усіх, із ким спілкуємося і обираємо «свою людину». Тоді й відбувається прийняття рішення. А коли згадані чинники починають діяти несвідомо, людина в певний момент відкриває своє кохання. Зростає зацікавлення особою, яка подобається, з’являються роздуми про неї.
– І далі, як у пісні: любов приходить неждано-негадано…
– Людина, яка не вміє спостерігати за своїм внутрішнім світом, аналізувати його, не помічає таких сигналів. Тоді кохання повністю опановує її і ускладнює прийняття рішень. Перші прояви цього почуття: жвава внутрішня реакція на людину, приємність від її присутності, бажання говорити про неї. Більш зрілі особистості, які чітко розуміють свої емоції й переживання, можуть втамувати порив та чітко вирішити: бути з цією людиною, чи ні. Щоб рішення було свідомим, варто більше довідатися про людину, яка подобається, зрозуміти, чи зможете ви прийняти її з усіма її перевагами та недоліками. Адже місія сім’ї – створення для її членів атмосфери безпеки і любові. Не всім вдається це виконати. Успіх залежить від зрілості чоловіка і дружини. Тут йдеться не лише про вік, а швидше про психічну зрілість людей. Тобто про взаємне відчуття потреб одне одного, уміння співпереживати та спроможність нести відповідальність за інших людей, діяти заради їхнього добра.
– Однак ті, хто бере шлюб, не завжди керуються такими мотивами…
– Дійсно, люди часто приймають таке рішення під впливом душевних поривів, сильних емоцій. Досить характерні для нашої культури та ментальності такі причини: «У такому віці всі нормальні люди вже одружені, то й мені пора». При цьому особистість партнера не дуже береться до уваги. Тут він виступає швидше засобом досягнення головної мети – одруження. Є варіанти, коли людина свідомо підходить до створення сім’ї, однак обирає такого партнера, який відповідає її уявленню про престиж. Але найбільш оптимальним, на мою думку, є мотивація на конкретну людину з усіма її недоліками і слабостями: «Я люблю тебе, усвідомлюю всі твої недоліки, приймаю їх, і хочу бути з тобою». Саме так психологічно зріла людина обирає собі чоловіка/дружину.
– Існує така думка, що в особистому житті ми часто наслідуємо «сімейні сценарії» своїх батьків, повторюємо їхні помилки або й їхню долю.
– Справді, крім наших особистих намірів і уявлень в основу сімейних стосунків лягає багато неусвідомлених переконань про те, як правильно створювати сім’ю, які ми переймаємо від наших батьків. І згодом відтворюємо у власних стосунках. Частенько на основі цих правил і установок ми будуємо стосунки у своїй сім’ї, несвідомо повторюючи батьківську модель – «сімейні сценарії». Тобто шаблонні взаємодії між членами родини. Ці сценарії можуть стосуватися різних аспектів сімейного життя: про кількість дітей, заробляння та розподіл грошей, професійну діяльність, ролі в сім’ї, ведення побуту, вік одруження тощо. Такі сценарії кардинально впливають на долю людини, часто є неусвідомленими і сприймаються, як єдино правильні та зрозумілі. Але сімейний сценарій – це не вирок і фатум. Правила і принципи, які прищеплюють нам батьки, покликані захистити від небезпек і невизначеності цього світу. Проте буває так, що певний сценарій вже не захищає, а навпаки – заважає створенню міцних стосунків, сім’ї. Деструктивний для вас розвиток подій можна подолати і змінити лише усвідомивши його шкідливість. Обдумайте своє життя і життя ваших батьків, побачте повторюваність сюжету, подивіться на все це збоку поглядом сторонньої людини. Зрозумійте, що вам не обов’язково повторювати чиюсь історію (навіть батьківську). Якщо самотужки складно дати раду з усім цим, зверніться до психотерапевта. Відійдіть від хибних рішень і шляхів. Знайдіть свою дорогу і свою людину й будьте щасливі.
Спілкувалася Марія МАТВІЙЧУК
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»