fbpx

Голова ОСББ, яка міняє стереотипи

Діліться інформацією з друзями:

Хоча Тетяна Бойчук належить до голів ОСББ нової хвилі, її вже добре знають не тільки у спільноті однодумців, а й у багатьох чиновницьких кабінетах. Насамперед через пробивний характер, який допомагає їй добитися, здавалося б, неможливого. А ще тому, що вона ламає стереотипи, як-от той, що в малому будинку неможливо створити ефективне об’єднання співвласників.

Про організаторські задатки Тетяни Бойчук найкрасномовніше говорять очевидні переміни в будинку, де менш ніж чотири роки тому створили ОСББ «Дворецьке». А про те, як усе було, вона розповіла журналістові «7 днів».

Створили ОСББ, щоб самостійно господарювати у своєму будинку

– Пані Тетяно, якщо відверто, чому ви звалили на себе цю нелегку ношу, яка потребує спеціальних знань і досвіду роботи з людьми?

– Зізнаюся: ні одного, ні другого у мене за плечима не було. Бо за фахом я кухар-кондитер. Чому погодилась очолити ОСББ? Сама не знаю. Мабуть, тому, що мені дуже подобається паперова робота. Та й за натурою я не та людина, чия хата скраю. Скажу більше: куди б я не йшла, ставлю перед собою ціль – добитися позитивного рішення. Повірте, я завжди знайду можливість, як це зробити. Так було й з об’єднанням співвласників.

Мотивом для створення ОСББ стало бажання згуртуватися і самостійно господарювати у своєму будинку, де багато років, як кажуть, кіт не валявся. Будинок – невеликий, двоповерховий, на 16 квартир. Зданий 1978 року, він за свій вік не бачив навіть поточного ремонту, не кажучи вже про капітальний. До створення об’єднання підштовхнула й держава, прийнявши Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відтак, 2016 року створили об’єднання.

– Ну, створили, і що далі?

– Відразу взялися за вирішення насущних питань. Найболючішими проблемами у нас були вікна, двері і дах. Насамперед, взявши «теплий» кредит, встановили в під’їздах троє вхідних дверей і дев’ять енергоефективних вікон. Оскільки сума кредиту на ці обновки була незначною, ми доволі швидко погасили банківську позику.

Згодом на порядок денний випливло питання даху, який ми не в силі були відремонтувати самотужки. Але й відступати було нікуди. Тому наважилися: подали заявку на участь у Муніципальній програмі сталого розвитку. За умовами «муніципалки» на реалізацію проєкту ми мусили внести 35 відсотків від загальної суми. А оскільки таких грошей у нас, звісно, не було, ми знову взяли кредит, який нам розбили на п’ять років. Таким чином вдалося покрити металопрофілем дах, утеплити його. Облаштували і грозовідведення, подбали про пожежну безпеку. Тепер маємо спокій – на голову ніщо не капає.

– І другий кредит уже погасили?

– При бажанні могли б. Але на загальних зборах співвласників вирішили: якщо нам дали кредит на п’ять років, то так його й будемо виплачувати. Адже ми на ремонт не збирали з мешканців грошей, а робили його за рахунок внесків на управління будинком. До початку капремонту даху на нашому рахунку було 40 тисяч гривень.

– Які у вас внески, якщо їх вистачає на капремонти?

– П’ять гривень за квадратний метр. З отриманих надходжень у середньому 4 тисячі щомісяця платимо на утримання, а 2600 – на погашення кредиту, який нам розписали до 2023 року. Залишок коштів спрямовуємо на дрібні роботи: понакривали дашки над входами у під’їзди, фронтони позамуровували, встановили вікна у підвалі (поки що лише з однієї сторони) тощо.

– У багатьох ОСББ існує проблема зі сплатою внесків. Ваші мешканці платять справно?

– Заборгованості фактично немає – 99 відсотків оплати. Люди бачать, на що йдуть їхні гроші, тому платять вчасно і сповна. Виникали питання щодо тарифу, дехто пропонував встановити його в сумі 3 гривень за квадратний метр. Сіли порахували. Виявилося, що нам не вистачатиме грошей на погашення кредиту. Надійшла пропозиція – 3,25. Добре. Рахуємо: вистачає на погашення відсотків по кредиту, але бракує на утримання будинку. А що буде, якщо, борони Боже, якась труба полетить чи непередбачувані проблеми зі світлом виникнуть? Що тоді будемо робити? Нам у будь-якому разі потрібні резервні гроші. Отож, зупинилися на 5 гривнях за квадратний метр. Цих грошей нам, як я вже казала, вистачає на погашення кредиту, ще й на дрібні роботи – дашки над вхідними дверима, фронтони, підмурівку димарів. А ще труби у двох стояках поміняли, частково замінили каналізаційні труби в двох під’їздах і так далі.

Скільки напалили, стільки й заплатили

– Але ж без збирання додаткових коштів практично неможливо реалізувати великі проєкти, як-от утеплення будинку.

– У нашому будинку немає централізованого опалення. Коли ми створили ОСББ, реалізовувалась інвестиційна програма теплопостачального підприємства, в рамках якої у багатоквартирних будинках встановлювали прилади обліку теплової енергії. Тоді в будинку, що поруч, встановили лічильник з регулятором, а в сусідньому взагалі відмовилися від централізованого теплопостачання.

Ми ж перезимували зі своїм дармовим лічильником, викладаючи за опалення круглі суми, бо батареї гарячі що в мороз, що у відлигу. Купити регулятор тепла за сто тисяч гривень для нашого будинку – просто нереально. До того ж, чотири з 16 квартир уже мали автономне опалення. Тому я запропонувала решті мешканців також зробити собі автономне опалення. Це дозволить обі­грівати квартиру тоді і так, як кожен захоче. Люди погодилися, тому дали згоду на відключення нашого будинку від централізованого теплопостачання.

Я відразу кинулася до міського управління ЖКГ, написала заяву. Могла б сама, як голова ОСББ, підписати її, але обійшла кожну квартиру, де їхні господарі поставили свої підписи. Наше питання винесли на сесію міської ради, а за кілька днів зателефонували і повідомили, що можу забрати документи на відключення. Відтак ми оперативно виготовили всю необхідну документацію і вже у вересні (буквально через два місяці від дня подачі заяви) люди могли встановлювати автономне опалення. Отож минулої зими наші мешканці обігрівали свої помешкання самостійно.

– Що на цьому виграли?

– Судіть самі: дехто донедавна взагалі ще не включав опалення. А є сусіди, які не живуть тут, бо перебувають за кордоном. Так-от, вони торік отримували квитанції за тепло, бувало, й по 4,5 тисячі гривень. Тепер не платять. Словом, скільки напалив, стільки й заплатив.
Але ми не зупинилися на встановленні автономного опалення. Зібравши збори, я пояснила людям, що для більшого ефекту доцільно було б, навіть у дечому обме­живши себе, утеплити будинок. Запропонувала п’ять варіантів, як це зробити. Один з них – закрити непогашений кредит і взяти участь у програмі з енергозбереження. Та вирішили не закривати кредит, а кожна квартира самостійно утеплюватиме свої стіни. Аби цей процес не перетворився на неконт­рольовану анархію, я запропонувала найняти для всіх одну бригаду, з якою кожен буде домовлятись індивідуально. Таким чином, будівельники вже зробили ґрунтовку утеплення з однієї сторони, а на фасад накопичимо грошей наступного року.

Все робимо своїми силами

– Кажуть, людина жива, доки планує. Чим нині живе голова ОСББ «Дворецьке»?

– Хочемо впорядкувати свій двір. Це не тільки мій задум. Перед тим як щось зробити, спершу все переварюю в голові. А коли дозріває якась з ідей, скидаю її у вайбер, де створена група з мешканців нашого будинку. Я не приймаю рішень сама. Дуже дякую нашим мешканцям. І не тільки за те, що вони підтримують мене у моїх починаннях.

Ось, наприклад, у нас немає двірника (просто немає потреби утримувати його), тому пишу у вайбері: «Шановні мешканці, давайте вийдемо, згребемо опале листя, приберемо двір, щоб у нас було чисто і гарно». Вийшли й прибрали. Хоча, звичайно, не всі. Є такі, що взагалі палець об палець не вдарять. Але більшість не треба двічі просити, аби, скажімо, під’їзд побілити, павутину позмітати, сміття в дворі зібрати.

Буває, мешканці самі ідеї пропонують. Наприклад, зробити ремонт у під’їзді. Нема питань: купили вапно і фарбу, всі дружно побілили, пофарбували, помили. Все: чистота і краса. Все робимо своїми силами: хтось вміє мурувати, інший має фах сантехніка, а той в електриці розбирається.

– То виходить, що ви не користуєтеся послугами спеціалістів-професіоналів?

– Ні, у нашому штаті немає оплачуваних працівників. Знаєте, дехто на це чомусь дуже підозріливо дивиться, але я за свою роботу в ОСББ не отримую ні копійки, працюю на громадських засадах. А часто буває й таке, що свої гроші витрачаю, скажімо на семінари, виготовлення паперів. Один Бог знає, скільки копій документів довелося виготовити для участі в муніципальній програмі! Щоправда, інколи, коли виходить надто велика сума, прошу, щоб мені виписали накладну.

Все це не тому, що я альтруїстка. Просто, аби виплачувати бодай мінімальну зарплату, треба, щоб доход був хоча б 8–9 тисяч. Для цього треба підвищити тариф до 7,25 гривні за квадратний метр. Тоді внески на утримання будинку стануть непідйомними для пенсіонерів і сімей, де по троє дітей. Тому працюю за «дякую».

– І працюєте, як з усього видно, не тільки за себе?

– І таке буває. От у нас немає бухгалтера, тому сама шукала шляхи, як і що зробити, аби дах відремонтувати. Знайшла підрядника, він мені назвав орієнтовну суму. Я вирахувала: скільки дає місто, скільки ми відразу маємо внести своїх коштів, який кредит взяти, коли ми його можемо погасити тощо. Ми могли б більший кредит узяти, щоб відразу і відлив зробити, і фронтони. Але, швидше за все, не потягнули б таку суму. Тому я вирахувала оптимальний варіант, який дозволив би нам оплачувати за утримання будинку, виплачувати кредит і ще щось накопичувати про запас, наприклад, на заміну труби, чи ліквідації якоїсь аварії.

Виходить так: очі бояться, руки роблять.

– Від чого у своїй роботі отримуєте найбільше задоволення?

– Від очевидного результату. Треба було бачити наш будинок до створення ОСББ, щоб зрозуміти, про що я говорю. Це просто небо і земля. Візьміть хоча б відремонтований дах, вікна, двері, утеплена частина стін… Зрештою, різницю можна побачити, глянувши на сусідню двоповерхівку, яку я називаю близнючкою нашого будинку (вони в один рік здані). Єдине, на що там спромоглися,– побілили під’їзди, може, щось підфарбували. І все.

Крім усього, не буду приховувати, приємно, коли твої старання оцінили і тобі подякували.

Спілкувався Василь ГЕРУС