Рівненське обласне видання – газета “Вільне слово” відзначає 80-річний ювілей.
Колег з “Вільного слова” вітаємо!
Бажаємо вагомих творчих здобутків, процвітання, вдячних читачів!
Усім вам міцного здоров’я, особистого щастя, всіляких благ і Божого благословення!
Коли слово вільне
«Вільне слово» – часопис відомий усім краянам. Спокушені пресою читачі вважають його найкращим регіональним виданням. Я теж так вважаю, гортаючи його сторінки, наповнені цікавою і корисною інформацією, що стосується найрізноманітніших сфер нашого буття: праці, відпочинку, виховання дітей, захоплень, домашніх справ, питань політичного та економічного життя, гарячих новин Рівненщини та всієї країни.
Серед цього інформаційного міксу кожен має можливість знайти собі статті, повідомлення, співзвучні до настрою та уподобань. Адже кредо видання – бути читачу цікавим, пізнавальним і корисним, подавати матеріали неупереджено, толерантно, виважено, що, безумовно, є свідченням високої журналістської культури. Воно й не дивно, адже видання завжди об’єднувало навколо себе кращі творчі сили краю. Важко перелічити, скільки в його штаті, у позаштатному складі працювало в різний час заслужених, нагороджених, просто талановитих кореспондентів, письменників, які філігранно володіли пером і в ролі досвідчених суспільних ескулапів чутливо «тримали руку на пульсі» життя.
А історія видання примітно довга – у тривожному 1939, коли радянська експансія на нетривалий час зблиснула оманливо-заманливими позитивами, разом з масовим лікнепом, відкриттям українських шкіл, закладів культури, українізацією всіх сфер суспільного життя розпочав свою діяльність «Червоний прапор» – рупор очікуваних багатьма західняками процесів, віртуальний місток, на якому зустрічалися агітаційні спрямування влади та інтереси, запити населення, яке прагнуло закономірних змін на краще, наївно вірило у світле майбутнє, що мало неодмінно здобутись у боротьбі з антикомуністичними хибами і тимчасовими економічними труднощами.
Пам’ятається красномовний епізод з мого сільського дитинства: у нашій хаті сусіди часто збиралися на вечорниці. Чоловіки любили, як водиться, обговорювати різні питання союзної, закордонної політики. Ах які то були цікаві дискусії, адже за одним столом збиралися вчорашні бандерівці, червоноармійці-фронтовики та противники будь-яких ідеологічних мастей! Сперечалися без озирань на всюдисуще КДБ – схоже, воно навіть не брало до уваги настроїв упосліджених рабів колгоспної системи. «Червоний прапор», на який тоді підписувалися майже всі сільські сім’ї, був у тих суперечках серйозним аргументом.
– А ти це читав? – питав дядько Адам свого опонента і простягав перед очі сторінку часопису.
– А там хіба правду написали? – парирував йому дядько Ростик, смачно затягнувшись самокруткою з клаптя тієї ж таки газети.
– А ти на цифри дивися! Та між рядків читай! – повчав кмітливий Адам. – Розумному досить, щоб істину знати.
В пору найтемнішого радянського тоталітаризму працівники газети вміли писати між рядків сувору правду, маркувати їх дійсно вагомими для краян подіями, чим зробили видання справжнім яскравим літописом Рівненщини. Кожен краєзнавець, що береться за вивчення історії краю, його населених пунктів, найперше кладе перед собою «Червоний прапор», який згодом поміняв назву на «Вільне слово». Надважливо, що убогі роки початку нашої незалежності не знищили видання, адже воно – візитівка краю, його бренд. Але, певна річ, потрібно дякувати не рокам і обставинам, а першою чергою, колективу та головному редактору.
Андрій Бабінець очолює понад двадцять років газету в її найбільш фінансово напружений період. Його організованість, завбачливість, знання сучасних інформаційних технологій, уміння працювати з авторами і читачами – запорука того, що видання не тільки тримається на плаву, коли припиняють свою діяльність інші кити періодики, а й формою-дизайном, змістом займає першість у рейтингах.
Проте проблем у видання чимало, технічних, фінансових тощо. Про це ішлося вчора на нараді активу «Вільного слова», хоча зібралися активісти і шанувальники з нагоди урочистої – привітати газету з вісімдесятирічним ювілеєм. Але як у святкових виступах не говорити про сутнє, зокрема про те, щоб повернути періодиці, серйозній літературі масового читача, що, як зауважила учасниця наради відома письменниця і журналістка Анна Лимич, у злопам’ятні дев’яності зубожівши і відвикнувши читати, досі не може прийти до інтелектуальної тями, аби усвідомити: ерудиція, освіченість, літературна, культурна обізнаність – обов’язкові показники інтелігентності та вихованості сучасної людини. І те, що Україна читає найменше в Європі і воліє споживати переважно інформаційний «фастфуд» із гаджетів, не робить нам честі.
Такий інтелектуальний «переднівок» неодмінно минеться, адже в етнічних рисах нашої нації завжди були провідними прагнення до знань, до шляхетності, здорова амбітність та схильність до інтелектуального самоутвердження – до такого висновку прийшли, спираючись на соціологічні дослідження, учасники наради. Але поки суспільні трансформації не набули вирішальних форм, часопису стала б у добрій нагоді фінансова допомога обласної ради. Адже газета “Вільне слово” – традиційно одна з найбільш ефективних локацій духовного життя регіону, а про це, безумовно, потрібно дбати. Та в усякому разі ми впевнені у майбутньому улюбленої газети – вона потрібна області і тисячам шанувальників, які щотижня беруть її до рук, відшукуючи улюблену рубрику.
Світлих Тобі обріїв, «Вільне слово»! Лунай розлого і дзвінко, джерельним, правдивим, щирим голосом нашого калиново-пшеничного краю!
Неоніла ДИБ’ЯК
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»