Віктор СИДОРОВИЧ: «Доводиться вчити дітей того, чого не вчать у школі»
Перефразовуючи відомий вислів про бойове мистецтво, якого дітей у Рівному вчить знаний майстер східних єдиноборств Віктор Сидорович, можна сказати так: чемпіоном ти можеш не стати, а от всесторонньо розвинутою людиною бути зобов’язаний. Звідси й гасло Школи традиційного фудокан карате-до Віктора Сидоровича: «Тепер ти кращий, ніж учора, а завтра – кращий, ніж тепер».
Чого вчать у Школі традиційного фудокан карате-до і що цінніше, ніж просто здатність постояти за себе? Про це та інше журналіст «7 днів» допитувався у свого титулованого співрозмовника.
– Багато батьків, віддаючи своїх дітей до бійцівських клубів хоче, аби їхні нащадки навчилися битися. Чи не кожен бачить у своєму спадкоємцеві другого Кличка чи Усика. А коли ті виходять на ринг і зазнають поразок, розчаровуються. Як батьки, так і діти.
– Скажу більше. Дитина може зазнати непоправної психологічної травми. Підліток вважатиме, що він слабкий. Він буде панічно боятися не тільки ще раз вийти на ринг, а й зустрітися з будь-якою агресією на вулиці. А відтак, уже ставши дорослим, опускатиме руки перед різними життєвими труднощами.
– То чи не краще в юному віці акцентувати увагу більше на інтелектуальному розвитку, давши можливість дитині бути дитиною (гратися і розважатися), аніж змушувати ходити на виснажливі тренування?
– Відповідь знайдете у так званій «золотій середині». Не можна бути виключно «ботаном» чи тільки «качком». До того ж фізичний розвиток – багатогранний.
Чим хороші бойові мистецтва? Вони поєднують у собі дві половинки одного цілого. Займаючись східними єдиноборствами, дитина, по-перше, розвивається фізично. Причому вона стає природньо сильною, а не горою штучно накачаних м’язів, що дуже шкідливо для здоров’я. По-друге, освоюючи бойове мистецтво, розвиваєшся інтелектуально і духовно, бо бойові мистецтва базуються на філософії. І ця філософія наявна у вихованні навіть малолітніх дітей.
Тобто ти змушуєш дитину думати. А отже, прищеплюєш звичку мислити, коли вона будь-що робить: що, як і для чого? Виходить, дитина чи підліток розвивається комплексно: інтелектуально, духовно і фізично.
Більше того, бойові мистецтва базуються на моральному кодексі та певних принципах. В тому числі на повазі до старших, батьків, учителів, друзів. Та багато чого ще дає заняття бойовими мистецтвами.
– А що з усього вивченого на тренуваннях може знадобитися в житті найбільше?
– Легше перерахувати те, що може не знадобитися, аніж те, що (як на дорозі) знайдеться у повсякденному житті. Для прикладу, самоконтроль і самодисципліна, які прищеплюють на заняттях східними єдиноборствами. До того ж дисципліна, наприклад, повинна бути не механічною, а усвідомленою (дитина мусить розуміти, що вона робить і для чого). Але й цього замало.
Вона може бути дисциплінованою, фізично розвинутою. Однак у неї може не бути духовного стрижня. Що таке духовний стрижень? Це розуміння того, що нинішня дитина – це насамперед майбутній мужчина, батько, громадянин, захисник тощо. Підліток має розуміти, що знання, які йому передають, принесуть у подальшому його житті користь. Тому в дитині необхідно розвивати бажання знати. Вона, як я вже казав, повинна розвиватися не тільки фізично, а й інтелектуально і духовно. І все це не повинно обмежуватися бойовими мистецтвами. Дитину треба привчати до пізнання всього: себе, оточуючого світу, Всесвіту.
– Але все ж таки бойові мистецтва – не гімнастика і не шахи. Тут вчать битися. Чи не може це вміння бути використане на службі злу?
– Почнемо з того, що техніка традиційного карате-до базується на прийомах захисту. Можна, звичайно, й нападати. Але якщо це стосується вулиці, то (як учили великі майстри східних бойових мистецтв) найкращий той бій, якого не було. Скажу більше. Якщо людина, котра займається бойовими мистецтвами, розвивається правильно, у неї мізерний процент ймовірності того, що вона потрапить у конфліктну ситуацію. Не кажу вже про те, що вона спровокує конфлікт, проявляючи агресію. Натомість вона уникатиме таких ситуацій. До того ж буде заздалегідь бачити, як вони виникають, бо буде відчувати простір і людей на енергетичному рівні.
Цього, думаю, прагне кожен. І якщо у людини є хороший учитель, який навчить, як це робити, то життя, будьте певні, вдалося.
– Карате може займатися будь-хто чи треба мати якісь особливі задатки?
– Карате-до – це бойове мистецтво, яким може займатися будь-хто і в будь-якому віці. В Японії дітей починають учити карате з чотирьох років. Але не біда, якщо тобі 60 чи 70. Коли я був у Японії, мій учитель доручив мені вести заняття в групі, в якій займалися 60-75 річні японці. Кожна людина займається на рівні своїх фізичних можливостей.
Карате – це не тільки фізичні рухи. 50 відсотків занять відводиться духовній роботі. А духовний розвиток у будь-якому віці добрий. Засновник сучасного традиційного карате-до Гічін Фунакоші казав: «Карате треба займатися не для перемоги чи поразки, а для розвитку особистості». Цим усе сказано.
– Виходить, що ви вчите своїх вихованців не тільки вміти постояти за себе?
– Фактично доводиться робити те, що мала б давати школа. Тобто займаюся вихованням дітей – не тільки фізичною і духовною підготовкою, а й розширенням їхнього світогляду. Мені доводиться виконувати роботу вчителів, пояснювати дітям теми уроків, вчити засвоювати інформацію через уміння образно мислити. Тобто своє завдання я бачу в тому, щоб навчити дітей думати. Цього їх у школі чомусь не вчать. А при запровадженні дистанційного навчання діти взагалі втратять цю властивість. Мислити здатний навчити тільки той учитель, який чітко знає, як він може привити своїм вихованцям ці навики.
Що значить мислити? Це уміння створювати образи і оперувати ними. Нині молодь, як правило, не вміє самостійно створювати образи, бо їх пропонує Фейсбук та інші інтернетні соцмережі. Тобто діти і підлітки «споживають» все в готовому вигляді, не задіюючи власної уяви. Це дуже важливе в традиційному карате-до. Адже образи – ніщо інше, як енергія. Якщо ти вмієш створювати образи і оперувати ними, значить здатний керувати енергією і силою. Цьому я й вчу своїх вихованців. Це тривалий процес. За рік дитина його не опанує. Займається з року в рік, і ти бачиш, як вона міняється: зі слабкої малечі перетворюється на особистість, яку навіть не назвеш дитиною.
Спілкувався Василь БУСЬКО