Це літо видалось не простим, мабуть, не лише для мене. Розпочалось воно з надією на швидке закінчення карантину і, відповідно, відновлення звичайного ритму життя. Але не так сталося, як гадалося.
Карантин тільки послабили і це позначилося на наших планах. Робота є, тож слід її робити, не дивлячись на заборони чи перестороги. Обмеження в русі транспорту, змусило більше ходити пішки. Це додає здоров‘я, але вимагає більше часу на дорогу. Випускний клас у дочки, ЗНО, і все що з цим пов’язано суттєво потріпало нерви. Неприємним додатком стала травма ноги і самоізоляція. Тож до середини липня я не просто втомилась фізично, а майже повністю виснажилась морально. Тому пропозиція про подорож до Карпат була нагородою від Всесвіту.
Для мене це були шість днів повного перезавантаження та релаксу. Я віднайшла свій рай земний – Міжгір’є Закарпатської області. Назва цього містечка говорить сама за себе, воно знаходиться між гірськими вершинами. Тихо. Затишно. Спокійно. Саме те, що треба для повноцінного відпочинку.
Завдяки Тарасу Сень, волонтеру Рівненської РДА та голові благодійного фонду, який запросив у цю поїздку, відпочинок був організований на високому рівні. Доїзд з Рівного до Міжгір’я і назад – комфортабельним автобусом, смачне харчування та проживання в чудових умовах. І особлива насолода від знайомства із справжніми Карпатським перлинам – водоспадом Шипіт та озером Синевір.
Незабутнє враження залишив карпатський холодний гейзер. У світі таких є лише два, інший – у Словаччині. Потужний струмінь виривається з надр землі раз на 3 години. Вода дуже холодна і неймовірно солена. Виявили це унікальне місце всього чотири роки тому. Тож і не дивно, що є чимало охочих на нього подивитися.
Поряд з гейзером протікає гірська річка, є озеро з водою, багатою природніми мінералами. Після купання в ньому відчуваєш себе набагато бадьорішим. Це практично омолоджуюча чарівна купіль.
Чарівні краєвиди відкриваються якщо піднятись на гору Гимба і відчути себе на вершині світу. Просто погуляти, посмакувати карпатськими чорницями, покататись на підьомнику.
Окремої уваги вартує реабілітаційний центр для ведмедів та бункер лінії Арпада. Практично всі були в цирку і бачили там виступи цих великих лісових звірів із дрессерувальниками. Так от це не ведмеді, це нещасні створіння. Зрозуміла це, коли побачила тварин у реабілітаційному центрі у національному парку «Синевір». На території більше як 12 гектарів створені умови для адаптації тварин, з якими жорстоко поводились. Видно, що деякі з них виступали раніше перед глядачами. Ведмедики ловлять кожен рух відвідувачів і деякі навіть повторюють. За тваринами цікаво спостерігати, вони поводяться досить природньо і викликають позитивні емоції.
Відкриттям можна назвати (для мене особисто) й унікальну історичну пам’ятку України – майже цілий кілометр підземних тунелів, створених свого часу угорцями для захисту від військ Радянської Армії. В першу чергу вражає якість будови, яка вже налічує понад 70 років. Не менш цікава історія про призначення тунелів та відновлення їх у 2012 році, якою поділилися екскурсоводи. Один із найцікавіших туристичних об’єктів у Закарпатті постав на місці сміттєзвалища – так місцеві жителі використовували приміщення бункеру.
За дні відпочинку вдалось почути і побачити багато цікавого і незабутнього. Деякі місця в Карпатах створені природою і схожі на картини знаних художників. Ними можна насолоджуватись вічно.
Дякую пастору церкви «Христос є відповідь» Тарасу Сеню. Він разом зі своєю командою організував відпочинок для дорослих та дітей, дав можливість поспілкуватись абсолютно різним людям з Рівненщини та Донеччини.
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»